Він ніколи не писав про комуністичну партію і Лєніна, не чіпляв «парзовзиків» для видання своїх книг. Думаю, що якби не перебудова і розпад СРСР, так би лишилися його писання у шухлядах і мали б ми ще один нереалізований талант.
А так, слава Богу, Михась Ткач, хоч і не в юні літа, але отримав вільне дихання і сповнення свого призначення. Пригадую, як він тягав тираж журналу «Літературний Чернігів», заснований чернігівською «Просвітою», де він тоді працював референтом (тільки при Кравчуку хоч якісь кволі ставочки «Просвіті» давали, а зараз усі гроші концентруються у київського Мовчана).
