Символи скрізь, а читати їх ми не вміємо…
У місті Сторожинець, на вулиці Восточна, у 1960-тих роках, жив один з моїх друзів, якого звали Марек. Я тоді ще жив на вулиці Кобилянської. Я тоді був малим, і прізвища мене не колихали. Марек, і все.
Хлопці, що тікають із сіл!
А якщо дивитися правді у вічі — хто кому не дає працювати на цій землі?! Та навіть найледачіший, за безцінь купивши або й просто зайнявши покинуту хату та відгородивши собі свій законний пай, може там жити здоровим трудовим життям і сім’ю утримувати.
Коли за вічну межу йде Вчитель, то здається, мовби світ став меншим, ніби бракує якоїсь планети, на якій тримається усе те, що «вирощене» і «зійшло» завдяки цій людині. 5 грудня не стало Віталія Федоровича Святовця, вчителя дуже багатьох журналістів, педагога, письменника, науковця. Сумно «аж за край». І слова розбігаються… Бо так хочеться багато про що сказати, яким він був, яким запам’ятався, про що говорили востаннє…
Саме сьогодні, у ніч проти 14 грудня помер Василь Симоненко, великий поет і син Полтавщини…
Поета від Бога і мого земляка, витязя молодої української поезії совєцька система звела зі світу у неповні 29 років, далекого 1963-го…
… КМДА планує встановити флагшток з найбільшим прапором на території музею ІІ світової війни за 47,5 мільйона гривень… Вчора був у театрі ім. Франка, де чудові маленькі і дорослі артисти давали виставу про десятирічного онкохворого хлопчика Оскара і Рожеву Пані, яку зіграла Ірма Вітовська-Ванца.
