Не пройшло навіть двох років, як найбільший комплекс біженця за кордоном — вивчення нової мови — мозком подоланий, основи закладені. … Скільки вже я у Швейцарії? Із моменту вторгнення. Хоча на мовних курсах порівняно нещодавно. Із одних мене безжально турнули через неуспішність (психологічно дещо незвично як для “золотого медаліста”). Але головне було не здаватися, йти далі і не комплексувати.
Час не лікує. Лікують алкоголь та випадкові зустрічі. І то тимчасово і поверхово. Лікують кепки, під ними не видно волосся, яке стало дибки. Лікує ранкова прогулянка Чернівцями на самоті з порожньою від думок та переживань головою. До першої непотрібної зустрічі.
… У цей день, 41 рік тому, був понеділок, закінчилися канікули і я пішов до школи. На зупинці зустрів однокласника, який тихенько повідомив: «Завтра — війна! Америка нападе, бо Брежнєв помер…» А ще вчора я дивився концерт до Дня міліції – як правило, один із найкращих за складом радянських концертів. Власне, тому й не оголошували про смерть генсека раніше, щоб не скасовувати концерт, на кому виступав Хазанов…
Коли останні сили тануть
І я готовий відступить,
Мені то голос Ярославни
То голос матері звучить.
І відчуваю,
Що за мною
Стоять ліси мої
Стіною,
В Обухові вже десяток років існує літературно-мистецька премія імені Андрія Малишка спрямована на відзначення талановитих творців, які вносять вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва. Нею нагороджуються особи, чиї творчі досягнення визнані найвищими стандартами майстерності і сприяють піднесенню культурного обличчя міста Обухова в Україні та за її межами.
Просто факти. Бо. Кожен відповідальний за свої вчинки й свої рішення. Але. Нюанси важливі. Відверто не розумію фальшиву та дешеву аматорсько-рустикальну журбу стосовно смерті Володимира Мостового. Померла людина. Царство небесне.
Потужний землетрус під назвою Фаріон спричинив потужне цунамі в інфопросторі, хвилі якого накочуються одна за одною на нашу свідомість і це дозволяє зробити певні очевидні підсумки. Отож. Згідно основного закону, на якому тримається шоу-бізнес, плюси і мінуси не віднімаються, а сумуються. Тож, Ірина Фаріон таки потужна і неординарна особистість.
А таки є машина часу! Реально! Після занять зі студентами-грінченківцями стрімголов реінкарнуєшся з Оболоні у центр Києва, ближче до родимого Жовтого корпусу Шевченкового університету, щоб у музейній залі колишньої Галаганової колегії, яка дише премудрістю української літератури, послухати півторагодинну лекцію свого університетського професора точнісінько з таким же щирим юнацьким захопленням, з яким слухали його 43 роки тому.
Ми ніколи не аналізуємо структуру української еліти. Чому? Бо у нас еліта, не відповідальна за майбутнє нації — відсутня, альбо знаходиться у злиднях і на марґінесі. Тому. Але ми спробуєме сего неподячного черствого та зацвилого од часу хліба. Отже…
8 листопада нашому декану Прилюку Дмитру Михайловичу виповнилося би 105 років. Дмитро Михайлович був унікальним — журналіст-практик (сьогодні це у великому дефіциті), публіцист від Бога, письменник, професор, він умів з першого погляду «прочитати» свого майбутнього студента.
