24 грудня знаному чернігівському письменнику, журналісту та шахісту Ростиславу Мусієнку (1955-2021) виповнилось би 68 років. Народився у Макіївці на Донеччині. Коли йому було 5 років, батьки переїхали на Полтавщину. У 1977-му закінчив з відзнакою фізичний факультет Чернігівського педінституту ім. Т. Г. Шевченка. Під час служби у армії виконував обов’язки офіцера-кореспондента дивізійної газети.
«Яд толстовської «правди» поділяв на роман передовсім, як на певну органічну цілісність, як на певну літературну форму. Він (Толстой) почав її систематично умертвляти. Розрихлений, у стані розкладу, зміст його безсило розпливається в «роман без героя», «роман-поток». Врешт розпухає він у слизьку потвору Джойсового «Улісса». Перший наслідок толстоєвщини — Пруст».
Зараз на FM «Шансон» включають наших перероджених «шансоньє». Зокрема, Гарик Кричевський співає те ж саме, що й співав, але українською… Ну, не знаю. Думаю, це добре, хоч і не моє.
За три тижні до свят:
— Василю, вставай – біда! Вовка втік.
— Де втік?! Як?
— А ти в нас чисто, ніби СБУ, нє? Коли не міна в них під самов сраков димит, то прослушка в Залужного! А воно тілько «де?», «як?», «га?»! Заразо лінива, сам мусиш знати, «як» – кілько казала, що задня стіна в сараї підгнила? З восені «ремонтуєш»! Вова недурний, там порпав, і прошу – в стіні дюрка є, а кнурика нема! Втік!
Будь-яка діяльність невловимою тінню залишає на людині відбиток. У неї важкі, наче олов’яні, очі, випиті баченим за довге життя. Обличчя темне, нерухоме, відчужене. А руки – на них лячно дивитися: вузлувато сплетені на животі, з пергаментною цупкою шкірою, набряклою на долонях від частого стикання з водою. І крижаний, лінивий спокій… Немає чуда, щоб потривожило його. Воно так: коли людина довго дивиться в безодню, безодня починає вдивлятися в неї.
В День зимового сонцестояння, 22 грудня, на 85-у році життя відлунав один із найвідоміших голосів України – голос Анатолія Олексійовича Єчка, багатолітнього диктора Українського радіо. Про смерть повідомила його онука Анастасія Сидоренко. Покоління мільйонів українців 1970-90-х років чи не кожного дня чули Єчка.
Поверхневі знання в будь-якій царині не сильно допомагають в житті, але дозволяють нам набути позірного авторитету в очах оточуючих… Я якось був у Туреччині, і в ресторані мені забропонували місцевого локального супу з сочевиці.
Не заглядатимемо аж надто далеко. Не той час. Що нас чекає у найближчі місяці? На фронті, в тилу, в дипломатії. Попереду — психологічно надзвичайно непростий період. Навіть різдвяна кутя багатьом здасться гіркою чи пересоленою. Період зрадженості, період зневіри, час, коли, здається, все і всі змовилися на те, щоб ці вперті бунтівливі українці зникли і не заважали кататися на лижах в Куршавелі і ніжитися на пляжах Гаваїв.
Я зауважив одну характерну рису настроїв суспільства. Ну, гризня між фанатами Зе і По – це відома річ. Зустрічаю тих, хто свої дописи на Фейсбук про ліки для геморою або поламку унітазу завершують прокляттями на адресу Порошенка. Є Такі, що раніше його любили, а тепер зненавиділи і мають теплі почуття до Зеленського.
Виживуть ніжні… і переможуть!
Ніжних на всій земній кулі обожнюють.
Знають із самого дня народження
Ніжні, що виживуть і переможуть!
Ми стали сильнішими, хоча майже сивими,
І не уявляли, на що ми спроможні,
Відтак залишаймося завжди красивими,
І виживуть ніжні… і переможуть…
