Як же вони задовбали своїми псевдоновинами, наспіх переодягненими з кокошників у вишиванки пєвічками і орденоносними кошовими з монатіками, яким «випадала честь» під стінами Святої Софії радісно топтатися брудними чоботами по Державному прапорові у найголовніше державне свято країни! Псевдопафос. Псевдоборотьба з корупцією, з держзрадниками.
Щонеділі я наче старий ламповий телевізор – півдня ні звуку, ні зображення. Треба обов’язково динамічно прогулятися. І на панічні атаки… нападати першим. Від самого ранку. Шоб цілий день нічого не робити. Неділя в Чернівцях — це дещо. Колись – неспішні прогулянки вулицею Кобилянської. Тепер Кобилянської гуляє по тобі.
Жнива. В густих житах жниварка,
і сива хмарка над житами,
і зовсім юна газетярка,
і зовсім зайвий олівець.
І зайва правда
того прогнозу, що назавтра
накаркує дощі.
Людина — істота соціально відповідальна. Тому я, наприклад, власні гарбузи виростив і кинув їх зимувати в чистому полі. Бо вони мені не потрібні, й ні до чого мене не мотивують. А троюрідна сестра Тоня принесла мені два жовті гарбузи… То я з них уже варив кашу двічі, варив суп, робив якесь печиво і просто пік в духовці. Це при тому, що я не люблю ні кашу гарбузову, ні супу, ні печива…
Можливо я занадто старомодна і романтична. Але єдиним виходом із кризи мовно-військового протистояння “Фаріон-Азов” бачу певний лицарський жест. Зараз вперше саме за українську мову, буцім на захист честі військових (насправді на радість російській пропаганді), відкриваються кримінальні справи. Якщо ми дозволимо це сьогодні, завтра це стане системою.
Чому володіючи високотехнологічними інструментами і мотивованими людьми з вищим, ніж у ворога IQ, ми застрягли в мʼясорубках за посадки? В окопі серед гулу дронів-камікадзе, роботи ворожої арти і авіації, серед безупинних спроб ворога атакувати – це питання не вилазить з думок. Чому Старлінк, «кропива», дрони і 3d технології не рятують? Практично кожен розрахунок, що себе поважає, має на позиції старлінк.
… Давно помітив: варто мені почути якусь давню пісню, як пам’ять миттєво малює в уяві картинку — чи про час, коли вперше почув цю пісню, чи про щось, з нею пов’язане. І виявилося, що кожне десятиріччя життя покладене на якісь мотиви. Особливо, коли йдеться про шкільне дитинство, яке припало на 60-і роки минулого століття. Ріс я в російськомовному оточенні і чув здебільшого або радянсько-патріотичні пісні (по дротовому радіо) або блатні (від старших хлопців під гітару біля багаття).
У Будинку кіно відбулась презентація поетичної збірки Іллі Чернілевського — поета, музиканта, воїна — «Я птах між тенет». Книжку задумали батьки Іллі — Ольга та Станіслав Чернілевські (і підтримали друзі), щоб продовжити, бодай у слові, життя сина, який загинув від рук окупанта, захищаючи Україну, 6 травня 2022.
Мене тєрзают мутнії сомнєнья, що наступні вибори — то вже між Єрмаком і Арестовичем. Прогрес, звичайно, бо раніше — між гіршим і найгіршим, а тепер — всі найгірші. Ростемо… Єрмача тусовка на Fox-news до такого припущення виглядає «нелівиим» доказом.
Щоб завершити питання МОВИ і ЗСУ… Ірина Фаріон – типова галичанка, яка виросла, живе і тішиться в україномовному середовищі. Говорити українською у Львові це норма, а не вчинок, звичка, а не подвиг, банальність, а не дещо оригінальне.Інша справа бути україномовною в Донецьку, Луганську, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Києві… Інша справа, коли всі навколо з дитинства говорять російською.
