Хтось вважає, що Зельда зруйнувала життя Фіцджеральду, а хтось – що саме він не дав їй розкритися. Читаючи, я упіймала себе на думці, що нині бути письменницею не виглядає так зухвало, як це виглядало в 20-30-х роках. Певна річ, побуту й буденності з плечей жінок ніхто не забирає, але й не так натхненно вказують на її місце в суспільстві, не дорікають, буцімто, бажання досягти чогось в житті суперечить нормам.
16 лютого 1949 року народився один з фундаторів української естрадної пісні, український композитор, музикант, заслужений діяч мистецтв України – Валерій Громцев. Йому виповнилося б 75…. Його шлях на естрадний Олімп розпочався зі студентської лави. Народився у Чернівцях і закінчив чернівецьке музичне училище. У 1967 році, ще студентом Чернівецького музичного училища створив при Будинку культури текстильників «Восход» ВІА «Карпати».
Нещодавно у видавництві «Ліра-К» вийшла друком чергова книга одного із знакових сучасних українських прозаїків Василя Бондаря під назвою «Пекельні гонитви». Не думаю, що цього письменника треба представляти читачам, та все ж дещо нагадаю: Василь Бондар письменник, журналіст, літературознавець, науковець, автор понад десяти прозових та літературознавчих книг, лауреат літературних премій імені Євгена Маланюка, Дмитра Нитченка, Михайла Стельмаха, редактор літературного часопису «Вежа», та ще багато чого, про що можна дізнатися із всюдисущого Інтернету.
Сьогодні авторові пісенного шлягеру «Козачка» виповнилося б 70… Микола Збарацький, певно, найбільш відомим став завдяки саме цій пісні, слова якої написала Надія Галковська, а виконувала Раїса Кириченко. Пісня ж народилася на наших очах – це було в поході “Козацькими шляхами” 1991 року, ще до проголошення Незалежності України. Похід проводили чернігівські товариство “Просвіта” та Народний Рух.
Хворів удома… Читав Джозефа Конрада… Джозеф Конрад — класик англійської літератури. Який справив суттєвий вплив на всю англомовну літературу ХХ століття. Хемінгуея, Грея Гріна і Берроуза. Один з кіношедеврів Копполи — «Апокаліпсис сьогодні» — навіяний Конрадовим «Серцем пітьми». Як пише перекладач Андрій Бондар, Конрад двічі став тим, ким стати не повинен був у принципі.
— Окей. З огляду на ситуацію в країні та особисті досвіди співдотикання з війною, чи можеш ти назвати себе щасливою людиною?
— Щасливою людиною… — Дарка вдумливо повторила слова Матюшенка. — Щастя тлінне й дуже мінливе. А ще воно затирається до звичності. Яким би справжнім не було. Майже завжди і в усіх. Лишається жити щасливою короткочасністю моментів…
Сьогодні, на День Святого Валентина, я вирішив зробити собі подарунок, відтак записався зранку до свого стоматолога. Мій задум виявився продуктивним, і вже по обіді я відчув усю повноту свята, хоча й тимчасово втратив чутливість нижньої губи. Але це не все. Окрім іменин, сьогодні ще й Міжнародний день дарування книги. Тож, я подарував лікарю дві свої книги: «Мед на ножі» та «Челядник вітру, хвиль і хмар».
13 лютого – Всесвітній день радіо. Навіть у перші роки Незалежності України (не кажучи вже про радянську добу, коли у пріоритеті було все радянське, у т.ч. й професійне свято – День радіо, яке в СРСР відзначали щороку, 7 травня) ми про цю пам’ятну дату взагалі нічого не знали і не чули. А тепер знаємо: дата святкування 13 лютого була вибрана не випадково.
Сьогодні сорока на хвості принесла цікаву новину: усі прогнози (і надії) стосовно переможця не збулися. До третього туру пройшли: Дмитро Лазуткін “Закладка”; Ігор Павлюк “Танець Мамая”; Степан Процюк “Руки і сльози. Роман про Івана Франка”, “Місяцю, місяцю: роман про Григора Тютюнника”; Ярина Чорногуз “[dasein: оборона присутності]”.
Кого розіп’яти?
Народ вередує на площі.
Народ хоче страти.
Ніхто не питає – чи варто.
Але цього разу
Пілат зневажатиме натовп.
Тому на помості
лежить
порубаний
дощ.
