Тож як, зрештою, переконатися, що рукопис, який нарешті дописано, чогось вартий? Чи навпаки — його вартість сумнівна? На продовження теми — «Як зрозуміти, що рукопис хороший?» (ХД, 10 квітня) — розповім про рідерів. Рідери — це ті, хто читають рукопис. Альфа-рідер — це людина, яка знає першочерговий задум автора і бачить картинку в цілому.
І пожалітися нема кому –
У кожного свої жалі.
І на дрібну зернину макову
Немає сили. Взагалі.
Квадрат вікна і куб помешкання
(Дощ в паралельній площині).
А постать меншає і меншає
Моя в мені. Моя в мені…
(Ольга Слоньовська. Зимове яблуко. ІФ. 2011)
Можливо, десь у світі існують люди стовідсотково геніальні (ні-ні, я без сарказму, чесне слово без сарказму, ну, серйозно!) й стовідсотково у собі впевнені. Але мені такі не зустрічалися. Принаймні я точно їх не бачила у власному дзеркалі. У мене самої, у моїх колег, які вже видали не одну книжку, час від часу виникає нав’язливе занепокоєння — чи все з моїм рукописом ок?
Якщо вірити «Літопису руському», то там-то ідеться, мовляв, київський князь Святослав звернувся був до своїх побратимів перед битвою з візантійським військом 970 року зі словами: «Не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут: бо мертві сраму не імуть». Отож, замахнувся і я через тисячоліття вкрасти у найбільш мені шанованого князя заклик та звернутися до ще живущих українських письмаків (не тих, що вже переставилися, а дивом дивним зберегли клепку в голові, здрастують).
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
……………………………………………….
(…)… ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Гоголь як дзеркало нашої війни. Сьогодні багато скигління про Миколу (Ніколая) Гоголя. Чи він «наш», чи не «наш». Дозвольте і мені слово. Він «наш» і не «наш». І в цьому його драма, ба навіть трагедія. Цей обдарований чоловік із шляхетного козацького роду спробував (добровільно, але за вимушених обставин) поєднати «дві руські народности».
Отже Булгакова підтримує сам вільний філософ Андрій Баумейстер! Я вважаю, що філософи й історики можуть висловлюватися про письменників, але це все ж не їхня парафія і не їхня професія. Баумейстеру буде соромно, коли він прочитає ті твори Булгакова, яких він не читав, яких він не знає, в яких навіть українська антропологія викликає у цього великого письменника єдине бажання — убити цих «обезьян»-українців.
В Золочівській міській бібліотеці ім. І.Франка було людно. А ще було багато сонця та груш. Причиною став вихід у світ нової поетичної збірки золочівської поетеси, педагогині, активної учасниці культурного життя Золочівщини Наталії Ковалик. Свою книжку авторка назвала «Сонячне прозріння».
Читальний квітень вирішила присвятити книжкам, які стали лауреатами різноманітних премій. Благо, таких книжок на моїх полицях зібралося немало, а деякі вже надто довго на них залежалися і аж просилися до читання. Отож першим став роман Юрія Андруховича «Коханці Юстиції» від видавництва Meridian Czernowitz, Книга року ВВС у 2018-му.
Про що власне і я не раз говорив! І Снайдер теж такої думки. Сергій Жадан — це національне надбання, як це пафосно не звучить! Отже, Тімоті Снайдер виступив проти мобілізації Сергія Жадана: він має тримати в руках Нобелівський диплом, а не гвинтівку!
