На фоні прем’єри фільму «Я, Побєда і Берлін» за книжкою Андрія Кузьменка у неті вкотре піднялась хвиля коментарів про молоковоз і концерти за Януковича… Шо мене у цьому безкінечно вражає — так це вічний пошук українцями когось винного за їхні особисті недоліки. У психології це називається фундаментальна помилка атрибуції.
Побувала з двома десятками чернігівців на тренінгу-практикумі «Життєстійкість і турбота про себе». Цей захід був заявлений як практикум саме для журналістів. Але почуте й побачене, безперечно, не завадило б і людям інших професій.
«На Колодія й турок вареники їсть», — казали козаки. І ніяких «блінов»! Всі бліни, по Фрейду, то латентний колабораціонізм і підступна зрада. Навіть якщо вони хитро камуфлюються під посполиті «млинці». То від лукавого всьо…
З одного боку — уродженець Києва, автор “Майстра і Маргарити”. З іншого — ненависник вільної України, автор “Білої гвардії”. Але, зрештою, не буду переповідати те, що всім відомо. Інформації достатньо, аби кожен самостійно визначився зі ставленням до Міхал Афанасіча.
В Чернігівській бібліотеці ім. М.М. Коцюбинського презентував свою нову книжку чернігівський журналіст Василь Чепурний. «Титли та коми» — збірка публіцистики на теми, що стосуються української літератури, історії, мови.
Колоніальна освіта — це коли людина з піною біля роту «топить» за пам’ятники Булгакову, Толстому, Достоєвському, а прізвища Хвильовий, Курбас, Підмогильний, Зеров, Плужник — навіть не чула. Ну, може чула, але хто вони, що робили, чим відомі — хтозна?
Перечитую Хемінгуєя — «Прощавай, зброє». Він був добрим письменником і справним солдатом, і знав, що війни розпочинаються, щоб завершитися, і завершуються, щоб розпочатися. І не зброя тут винна, а прихована людська войовничість і жадібність — мати чи не мати щось інше, могти чи не могти щось більше.
Історія про те, як в скороченій міжнародній телеверсії церемонії «Оскар» вирізали нагородження українського фільму «20 днів у Маріуполі» в номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм», не здивувала. Хоч і обурила. Як, зрештою, і пояснення Disney Entertainment, що, мовляв, сталося це через часові обмеження, передбачені для короткої версії шоу на 90 хвилин.
У Польщі після епопеї «Напівсонні листи» продовжують публікувати мої тексти. В лютневому номері часопису «Одра» (Odra), що виходить у Вроцлаві, надруковано перші сім розділів роману «Нотатки мого друга Т.Р.» Зразу ж по отриманні авторського примірника надійшов і гонорар. Невдовзі і в люблінському «Акценті» (Akcent) має з’явитися ще кілька розділів «нотаток».
За церковним календарем, сьогодні Галини. Тож принагідно вітаю Галин з Галиною! Зокрема, й Галина Новосад, книга якої випадково трапила мені до рук. Є професійні письменники, а є професійні читачі. Галина Новосад — професійний, затятий читач. Але вона пише про те, про що читає. Виходить книга про книги!
