У київський ботанічний сад імені Гришка НАН України — кілометрові черги. Навіть тепер, у війну. Усі поспішають встигнути зробити фото та селфі, поки весна ще юна та первозданна. Це якраз та пора, коли треба закохуватися. Київ розцвітає, місто по вінця наповнене буянням природи.
Спробував якось називати речі своїми іменами. Тобто, грубо кажучи, брехню — брехнею, а правду — правдою. Іду містом, придивляюся, прислухаюся, але не принюхуюсь. Добра половина людей виглядає недобре. Тут головне не боятися очевидної ворожості, боятися треба вдаваної доброзичливості. А вона майже завжди така.
Про свободу або справедливість, як основні проблеми політичних систем, говорять і пишуть давно. Питання про те, що таке свобода, обговорюється ще з часів Платона і Аристотеля. А у дискусіях про справедливість центральне місце відводиться темі розподілу матеріальних і суспільних благ.
Питання щодо закриття/не закриття музею Булгакова в Києві не має до літератури абсолютно ніякого стосунку. Це виключно політичне та ідеологічне питання. Або ми погоджуємося (як нав’язують нам, обзиваючи нас шаріковими і недолугими гречкосіями, общєдємократи, а ще хароші рускі, корисні ідіоти дикої орди і Дробовічь з Арєстовічєм),
Чи всі чують оцей плач Ярославни на шоколадному валу: несправедливо, як таке може бути — прибрали із закону положення про демобілізацію? І вервечкою кліпики із справжніми і постановочними кадрами облитих сльозами дружин військових, що досі на фронті. Правда, розчулює? Якраз на те оця компанія і розрахована — під парасолькою гуманної “справедливої демобілізації” розвалити армію і повернутися до мінського процесу капітуляції.
Сьогодні помер після інсульту настоятель ніжинського храму Івана Богослова, капелан Олег Расковалов, повідомила Чернігівська єпархія ПЦУ. Я не знав його і, на свій сором, навіть не був у цьому храмі.
Ave, Ucraina, morituri te salutant! Позаяк війна в Україні так і не стала обов’язковою справою для всіх без винятку її мешканців відсутність чіткої відповіді на питання про строки мобілізації частини її громадян усе більше набуває ознак відтермінування смертного вироку, який одна частина суспільства винесла іншій частині.
Перед голосуванням про закон про мобілізацію до депутатів від військових звернувся командувач об’єднаними силами ЗСУ Содоль: «Дуже прошу — прийміть цей закон. Він нам дуже потрібен. Ми тримаємо оборону з останніх сил». Проголосували, закон йде на підпис до президента.
Деякі пригоди, що трапляються в моєму житті, не можна назвати ані містикою, ані паранормальними явищами, а скоріше дивними збігами… Їх було у мене чимало. А ось із найсвіжіших… Зустрічаю нещодавно товариша. Давненько не перетинались. Бачу, що він помітно схуд, одна повіка трохи смикається, колір обличчя не дуже здоровий.
Вахтанг Кіпіані вкотре підняв важливу тему — перейменування вулиць в українських населених пунктах. Умовно кажучи, замість імені чергового пушкіна вулиця стає Трояндовою. Була імені русского національного поета — стала імені рослини.
