Перечитую Хемінгуєя — «Прощавай, зброє». Він був добрим письменником і справним солдатом, і знав, що війни розпочинаються, щоб завершитися, і завершуються, щоб розпочатися. І не зброя тут винна, а прихована людська войовничість і жадібність — мати чи не мати щось інше, могти чи не могти щось більше.
Вони граційні, як досвідчені левиці. Їдять модні сніданки із гарячими тостами та засмаженими на грілі овочами. Вони під’їздять до кав’ярень на нових лексусах із м’якими іграшками в салоні… Вони спілкуються через відезв’язок, і головним чином російською або дуже вишуканою українською із нарочитим використанням цементуючих слів — «тіпа», «реально» та «круто».
На світлині внизу — мої нотатки задуму документальної кінопритчі «Блок 4.2», нашкрябані з останніх сил десь 13-15 лютого минулого року. Шкода було, якщо незанотована ідея проєкту зникне разом зі мною. Початок вторгнення зустрів підключений до апаратів у напівсвідомому стані. Згодом, очунявши, збагнув — зараз не до цього проєкту.
Антична філософія (від досократиків до неоплатоників) вважала, що сутність конкретної речі зводиться до її зв’язку та спорідненістю з єдиним Буттям, — а відтак кожне розрізнення є тенденцією до його відпадання чи спотворення. Це привело античне мислення до вироблення Космосу, як гармонійного співвідношення всіх існуючих речей між собою.
6 березня шістьдесят якогось там року ми, всі хлопці нашого класу, втекли з уроків… Ця ганебна пляма зі мною вже шістдесят літ. Пояснити чому ми втекли, я досі не можу. Якийсь злодійкуватий героїзм чи що. Мені просто соромно.
… Зазбиралось на дощ, а пиздячити ще далеченько. І дорога убита, неначе дорога АТО. На узбіччі стоїть голосує попутніх Шевченко. Я спиняю і він підсідає до мене в авто.
Тема надзвичайно серйозна й особливо для тих, хто вважає, що виїхав (або втік) з України назавжди. Цивілізовані європейські країни і нагодують, і дах дадуть, і роботу підшукають. Насильно, думається, повертати нікого не будуть. Отут, мої милі земляки, треба глибоко вдихнути і прочитати маленьку лекцію від історика Тоні Джадта щодо цивілізованості західних урядів, яка була проявлена зовсім недавно в 1945-1947 роках після перемоги над Гітлером.
… 8 марта, 10 ранку. Виношу сміття — розминаюся з питомо україномовним сусідою. Він не йде — біжить підтюпцем. У нього в правиці сакральні три тюльпани. Якщо він раз на рік їх не принесе в хату — підозрюю, будуть фіксуватися випадки сімейного насильства. Тобто, битимуть його. За те, що 8 марта не приніс тюльпани.
На запрошення вчительки української мови і літератури Валентини Романович провів два уроки з учнями 9-х класів чернігівської школи № 33. Тема уроку — Тарас Шевченко. А приводом стала моя нова книга «Титли і коми», де, зокрема, йдеться і щодо протистояння Шевченка та Пушкіна, як основ української і російської культур.
… Якось неспосподівано для народа помирає брєжнєв. Несподівано, бо всі думали, що він буде жити вічно, як лєнін. Траур. Чотири дні ми зачинилися в гуртожитку і несамовити та зосереджено бухаємо, скорбно проводжаючи генсека в останню путь.
