Минулої ночі зателефонував Микола Білоус… За плечима у чоловіка Київський політехнічий, з червоним дипломом. Аспірантура. Писав кандидатську. Далі, на столичному «Кристалі», – закрита спеціяльність. Тонке високе виробництво.
Разом, 90-ми роками, минулого століття, починали з ним Україну.
Нині дядько на пенсії… «Сашко, подивись, – до мене. – Може, трохи «мозги розбавиш», бо вже крокви валяться і стеля просідає… Написав ось…»
Олександр Сопронюк
***
Я їжачок, їжачок.
Повен-повен голочок, голочок.
У клубочок загорнуся.
І нікого не боюся.
Прокидаюся я рано.
Ловлю мишку неслухняну,
Радо сонцю привітаюсь –
І росою умиваюсь.
Босим по траві пройдуся.
І навколо подивлюся.
Десь метелик, десь качки,
Світять на гілках пташки.
Квіточки понюхаю,
Вітерця послухаю.
Світ прекрасний, добрий, милий.
І ходжу собі щасливий.
Отакий я їжачок,
Повен-повен голочок.
Ще б ЯБЛУКО на ті голочки.
Бажано – не розбрату. Злагоди. Та миру…
Микола Білоус
