Культура

Юрій БУРЛЯЙ, «зашнурований» і добрий

Я вже забув, що він нам викладав, але впам’ятку його фанатична замилуваність творчістю Сосюри. Він про нього писав моногорафію, багато розповідав, і як зараз чую його глухий повільний голос, що читає сосюринську епіграму:
У Спілці – мова Бажанова/ Лиш української не чуть…

Юрій Бурляй був сином свого часу — 1918 року народження, він і воював на фронтах другої світової, і керував у газетах, і викладав у нас, на факультеті журналістики.

Не ходив у дисидентах, але і його потовкла голобельна критика а-ля Маланчук за якусь загалом прокомуністичну річ, але трохи не того висвітлення. Певно, він добре знав і долю Сосюри, про якого міг говорити довго, і його дружин, і сам — це тепер уже я так думаю — був зашнурований, загетьканий.

Та все ж пробивалося і в ньому непокірне, українське…
Та ще й з таким прізвищем!

Не пам’ятаю, щоб він нам розповідав про поеми Сосюри «Махно» чи «Мазепа», адже ж були вони заборонені, але, думаю, що знав він про них.

Це тільки ось зараз «Літературна Україна» устами Сергія Гальченка розповіла історію проскрибованих творів Сосюри. Звісно, його мали забороняти за таке:
О, націє моя, роздерта і розбита
На табори ворожі і чужі.
У кров твою вмочив жидівський кінь копита
І настромив на леза, на ножі.

Це він писав тоді, як «Украйну правив» Лазар Каганович…

… Сосюра сьогодні не модний — хоча Ірванець на перефразуванні його «Любіть Україну!» заробив собі зо пару оплесків, наваявши «Любіть Оклахому!». А колись же оте Сосюрине «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» знали чи не всі романтичні дівчата.

… До речі, Микола Бажан був таки українцем, але, як і Довженко, так і Яновський, і Сосюра, були з іншого табору — не носили комісарських шпал, не партійничали зі Спілкою… Тому і «мова Бажанова»…

Василь Чепурний

P.S.
Cпасибі, Василю, що нагадав про Юрія Семеновича Бурляя.
Він у нас викладав предмет, якимось боком пов’язаний з літературною критикою, хіба ні? Про Сосюру від нього не пам’ятаю, але пригадую, що на його парах можна було спокійно готуватися до наступного семінару…
І він був добрий чоловік, здається — ні трійок, ні двійок не ставив…
Давайте згадаємо Юрія Семеновича. Тим більше, що в цьому році йому б виповнилося 100 літ!

Люба Пилипенко

***
… А я пам’ятаю його:
Через що передається тема твору, Жданенко?
— Ммм… через зміст!
— Неправильно, сідайте. Казьмірчук, ви!
— Тема твору передається через зміст і тільки через зміст!
— Правильно, сідайте, 5!

Наталя Павлючкова

***
Мені Юрій Бурляй запам’ятався добрим чоловіком і трошки смішним…
Був таким повііііільним….
А найчастіше згадую його знамениту фразу: «Студент повинен знати, а не думати!». Це було, коли хтось із нас починав відповідати на його запитання словами «Я думаю, що…»

Ніна Жежера

***
… Якраз згадували днями Юрія Семеновича — я, Боря Людний і Вова Кардаш (працюємо в одній кімнаті). Кожен — своє.
Він був куратором нашої групи. Перед 22-м травня зібрав нас і каже: «Ви ж не забули, що завтра 22 травня?!» (день перепоховання Шевченка).
Боря Кияшко (світла йому пам’ять): «Аякже. Ми вже й гроші на квіти зібрали, підемо до пам’ятника…»
Боря ще не встиг закінчити фразу, як Бурляй зблід…
«Ви що, смерті моєї хочете?…»
Жарт був невдалий на ті часи, а Юрій Семенович жартів не розумів…
А ще була ситуація з Павелом Мінаржеком (Петя Нойман)… Але то вже інша історія…

Сергій Савелій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери