Культура

Мова із відбитими пальцями й нирками…

Нині десь прочитав,
що Румунія була злою із нами під час панування на міжвоєнній Буковині, у тих же Чернівцях.
І школи не давали відкривати, і саму мову забороняли — годі було й заговорити по-українськи навіть у шопці.
А тепер, бачте, румуни вступили у змову з мадярами — аби просунути правки до щойно проголосованого Закону про освіту. 

 

Дайте їм румунську школу — і край!
А гріхи минулого за собою не чують…
Може й так. Винуваті.

Але от дві найцікавіші драми емігранта з УНР Спиридона Черкасенка вийшли друком саме в румунських Чернівцях: «Коли народ мовчить» (1933 р. — про гетьмана Мазепу) та «Северин Наливайко» (1934 р.).

Отже справи «з українським» у міжвоєнній Румунії були цікавішими, ніж просто — бий по морді за українську мову. Цікавіше можна було б працювати і з Румунією теперішньою.
І тоді б не мадяри з румунами клеїли conspirație проти нас, а ми з румунами.

Але декому хочецця, шоб ми й зараз згадували тільки раннє дитинство Дмитра Гнатюка — тоді майбутньому співакові у румунській школі відбивали пальці лінійкою за українську мову. Дарма, що трохи пізніше русскіє повідбивали рідному брату Гнатюка нирки — уже в «освобождьонних» Чернівцях, куди він студентом з Букурешта приїхав на вакації, але назад уже не повернувся…

А книжки Черкасенка вилучили з бібліотек — на макулатуру.

Росислав Мартинюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери