Культура

Приший-пристьобаїсті «12 обручів»

Читаю «Дванадцять обручів» Андруховича. Ловко.
Письмо, що не терпить спину, — втягує теплим виром.
Але. В його ведзігорному тексті, як би автор не пирожився, матюччя таке ж «приший-пристьобаїсте», неорганічне, як у жіночих вустах.

Нестримне бажання позначити цим «наймодерновішість за всіх модернових» трохи нагадує підліткову жагу дорослості, гамовану показним «йобканням» і курінням крадених у батька цигарок.

Але на це теж треба мати талант. І дуже часто — якраз нелітературний. Був колись такий заступник голови Ради Міністрів України Никифір Кальченко, батько знаменитої скульпторки Галини Кальченко. То він робив це знакомито.

Його помічник якось підрахував: міг 17 хвилин підряд матюкатися, не повторюючи жодного мату. З його кабінету кулями вискакували червоні як рак міністри, директори, академіки — усі з майже однаковими фразами. Досадливо: «Що він несе…».
І захопливо: «Але ж як матюкається!»

Панове захекані евромодерністи української літератури, щоб вам не мати вигляд хрунів, відчуйте місце, справжню емоційну доречність, навіть органіку мату — зверніться до народних сороміцьких пісень!

Або прочитайте «Доповідну апостолові Петру» Юрія Іллєнка.

Валерій Ясиновський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери