Культура

Ще раз про св. Валентина

Про реального Валентина відомо мало й непевно. Дуже заросло. Але є «святий Валентин» — а це вже безсумнівний символ. І Церква любить його, хоч би він вінчав тих хлопців із козами чи коровами.

Бо то таке. А суттєве ось:
1. Цей «символ» започаткував руйнацію споконвічного ЗВИЧАЮ, за яким долю молодої сім’ї вирішували й благословляли батьки, а свідчила, схвалювала й контролювала громада. Валентин навряд чи про такі речі думав, але як символ він означає початок узурпації, а далі знищення цього ЗВИЧАЮ Церквою.

2. Сьогодні «св. Валентин» важливий для Церкви (а всі Церкви переважно гундяєвські — тобто є підрозділами держави) не самим по собі жалюгідним «святом», у якому, власне, немає нічого, крім гидотного кривавого роздутого органу, мало схожого на серце. Тут вирішується значно важливіша задача — витравити з пам’яті й свідомості українців навіть розважальні залишки Колодія — колись усемогутнього божества й відповідного свята весни, кохання й шлюбу.

Бо контрольований громадою шлюб і здорова сім’я — це перша запорука здорової громади, а це означає смерть для сучасної «держави», яка, як завжди, тільки цинічно декларує «Здорова сім’я — здорова держава», а робить усе, щоб перетворити сім’ю з вільного підприємства на підневільний колгосп.

Василь Триліс

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери