Культура

Суспільне мовлення України і Чехії. Порівняльний «маркер»

Вгадайте, якою мовою послуговуються менеджери Суспільного мовлення в Чехії? Ламаєте голову і ніяк не можете здогадатися? Німецькою? Російською?
Відповідь у вівторок озвучив Ян Беднар, голова Ради Чеського Телебачення (там телебачення і радіо працюють окремо, а не штучно зліплені в одну структуру, як у нас).
Правильно, члени правління Суспільного в Чехії (і не лише) розмовляють чеською. І лише в ході міжнародних конференцій і зустрічей послуговуються англійською.

Про мову запитав я.
Дехто з колег образливо назвав моє запитання «дебільним». Бо начебто я «пожалівся» іноземному гостю. Втім, на моє глибоке переконання, не можна, будучи членом Наглядової ради Суспільного мовлення України, не звертати увагу на мову, якою якнайчастіше послуговуються топ-менеджери Суспільного.

Якою мовою вони розмовляють у своїх кабінетах на вул. Мельникова, 42. Якою спілкуються на нарадах (вступне слово — українською, а відповіді на запитання — російською) або ж коли телефонують до філій чи звертаються до інших підлеглих (мовляв, російською їм простіше). Саме тому мене не дивує навіть той факт , що в окремих філіях редакційні наради проводяться мовою чужої держави.

Чи, може, справді, це цілком нормальні речі? І про такі «дрібнички» не варто говорити? Комусь вони здаються навіть «дебільними». Як на мене, така ситуація свідчить про неповагу до держави, нації, до колективу і до місії Суспільного. Адже, вона серед іншого, вимагає дбати про розвиток української мови. «Какая разніца» і «так удобнєє» – не виправдання, а певний «маркер» службової невідповідності та підстава для звільнення. Я про цю ситуацію говорив окремим членам Наглядової ради. Але, гадаю, що знають про неї і решта. Проте, виглядає, наче всіх це влаштовує! Бо «какая разніца»?

Та повернімося до голова Ради Чеського Телебачення Яна Беднара.
Він приїхав до нас для проведення стратегічної сесії «Оцінка діяльності суспільних мовників: досвід Чехії та український контекст».

Пан Беднар відома особистість не тільки в Чехії, але і в усій Європі.
За свої політичні погляди переслідувався комуністичною владою, з цих причин 1982 року емігрував до Великої Британії. Працював ведучим програм, випусковим редактором на Чеському радіо, Радіо «Свобода» та ВВС. Також у 1992-93 роках був речником Адміністрації Президента. Для членів Наглядової ради НСТУ він прочитав дуже цікаву лекцію, яка спонукає до роздумів.

На думку Яна Беднара, досить важливо, щоб Суспільне мовлення виробляло такі програми, які би приваблювали велику кількість людей. «Вони мають бути універсальними. Вони повинні слугувати для всіх членів суспільства. Воно (суспільне), зокрема, обслуговує меншини. Втім, доводиться працювати в жорсткій конкуренції.
В Чехії є потужні приватні телеканали. Є навіть з американськими інвестиціями. Доволі потужний TV NOVA. Вони мають дещо більше глядачів, бо є більше можливостей. Тому у нас з ними конкуренція. І Суспільному з ними важко конкурувати.
Приватні канали впливають на політиків. І вони працюють проти нас. Суспільне телебачення Чехії веде боротьбу за універсальність. Тобто, бути для всіх. Це проблема, коли йдеться про конкуренцію з приватними компаніями. Але нам треба готувати якісні програми, надавати об’єктивну, неупереджену інформацію.
Це – головна мета Суспільного. Частка глядацької аудиторії Суспільного ТБ Чехії – 30%. Це досить гарний результат. Це говорить про якісний контент і правильну політику», — розповів поважний гість.

Суспільне подає тільки об’єктивні новини.
Нещодавно в Чехії були вибори. Приватні компанії як хочуть, так і подають інформацію. І запрошують на ефіри кого хочуть. Можуть робити і фейкові новини! Щоб ввести людей в оману, маніпулювати думкою. Суспільне цього собі не може дозволити. Тільки збалансована, об’єктивна інформація.

Чеські глядачі платять абонплату.
Тобто, Суспільне не залежить від бюджету і впливу політиків. 90% фінансування – це абонплата (кожен, хто має дома телевізор мусить платити щомісяця 135 крон). 10% — надходження від реклами. Реклама на ЧТБ досить обмежена. На думку Яна Беднара, це найкращий спосіб фінансування Суспільного. Абонентська плата встановлена і вона не буде змінюватися протягом багатьох років. «На новини ніхто не має впливати, навіть керівництво Суспільного. Це стосується і політиків і членів Наглядової ради. Іноді такий тиск намагаються чинити і правлячі партії».

На Чеському суспільному телебаченні працюють 3000 фахівців. Регіональні студії є у Брно і Остраві. 1500 людей зайняті на Чеському радіо. І кількість працівників не змінюється. Також є фрілансери. Населення Чехії – 10 мільйонів громадян.

В Україні на Суспільному працюють приблизно 7 тисяч людей. Залишилося 26 філій. І це на понад 40 мільйонів населення! На думку Яна Беднара, така кількість працівників Суспільного в Україні є нормою.

Бюджет Чеського телебачення – 7 мільярдів крон (1 євро = 26 крон). Зарплата гендиректора – 230 тисяч крон на місяць (це 8 тисяч євро). Це не стандартна зарплата, — стверджує керівник Ради. І така висока платня лише в гендиректора. В інших топ-менеджерів вона суттєво нижча. Середня зарплата працівників ТБ – 30-35 тисяч крон (1350 євро). Різниця, порівняно з гендиректором, у 6 разів. Середня зарплата в Чехії (по країні) – 26-27 тисяч крон (1000 євро). Це до сплати податків (як ми кажемо, брудними).

Премія гендиректору призначається раз на рік, за підсумками роботи, обсягом до 10 окладів. На моє запитання: чи рейтинги впливають на винагороду для гендиректора, Ян Беднар відповів — впливають. І це важливо! Якщо показники погіршуються, і це пов’язано з рішеннями і політикою генерального директора, то це однозначно впливає на розмір його премії та є суттєвою підставою для її зменшення! Але на Чеському ТБ, зазначив п. Бернард, подібне не траплялося.

А тепер подивімося, яка ситуація з зарплатами і винагородами на Суспільному в Україні. Частка глядацької аудиторії – 0,5% (порівняйте з чеськими 30%). Зарплата голови правління (нашого відповідника гендиректору) – 76 тисяч гривень. Середня зарплата працівників (принаймні, на Українському радіо) – десь, приблизно, 7-8 тисяч гривень. (Окремі радійники стверджують, що чистими отримують 5 тисяч з хвостиком).

Тобто, виходить різниця у 10 разів. (у Чехії різниця 6 разів). Плюс щоквартальні премії у сумі 228 тисяч гривень. А отже щомісячно голова правління Суспільного отримує 152 тисячі грн. (76000 зарплата + 76000 премія, до сплати всіх податків). Загалом, це приблизно, вдвадцятеро більше, ніж в середньому отримують працівники Суспільного. Плюс річна премія, за підсумками діяльності протягом року – до 10 окладів.

У 6-ти членів правління зарплата – 57 тисяч гривень. Плюс щомісячна премія — 57 тисяч. Отже, щомісяця отримають 114 тисяч гривень, до сплати податків. Нагадаю, Суспільне у нас недофінансоване на 25%. Наступного року очевидно недофінансування сягне 50%. І, на жаль, Україна одна з найбідніших країн Європи. Частка глядацької аудиторії — 0,5%. Скільки людей довіряє Суспільному — не відомо. Скільки глядачів задоволені програмами — не відомо. Яка частка власного контенту — не відомо (принаймні мені, як члену Наглядової ради). В будь-якому разі точно не дві третини, як на Чеському ТБ.

Телемагазин, де рекламують і продають пательні, взуття, ліхтарики і постійні фільми про природу (отримані швидше за все безкоштовно) – це не власне виробництво. Є кілька програм, які зроблено справді професійно і цікаво. Але це лише кілька програм. Ну, і журналісти Українського радіо працюють, як завжди, професійно і створюють досить якісний продукт.

Звісно, це лише початок шляху суспільного мовника в Україні (Суспільне телебачення в Чехії створене 1 січня 1992 року). Впевнений, Наглядова рада розробить і ухвалить критерії оцінки роботи голови і членів правління, які б відповідали європейським стандартам. І ними буде послуговуватися під час призначення винагород.

То ж залишається вірити, що настане час, коли і в нас все зміниться на краще. Суспільне стане зразком для більшості каналів, і йому довірятиме суттєва частка глядачів. Ну, принаймні, не менше, ніж у Чехії. А Наглядова рада ставитиметься до діяльності голови і членів правління Суспільного вимогливо, критично, а не компліментарно і навіть із захопленням, що я подекуди спостерігаю сьогодні.

В’ячеслав Козак

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери