Культура

Такі різні однакові премії

Доведеться прочитати згаданий роман Галини Тарасюк, але хочу завважити, що надаремне вона так ридально сприйняла своє нелауреатство. Хоча вона права щодо продажності Шевченківської премії, клановості при її присудженні — досить згадати незабвенного комуніста Бориса Олійника, що довго керував її присудженням…

Та й за головування одного відомого львів’янина відверто говорили про купівлю-продаж… І права Галина Тарасюк щодо складу комітету, але…

Але хіба десь премії присуджують справедливо?
Скажімо, навіть професори-літературознавці не знають відсотків 90 писань лауреатів Нобелівської премії в галузі літератури.

Або взяти лауреатів нашої, Шевченківської премії – чи багато хто в Україні знають, скажімо, Анатолія Кичинського чи Дмитра Іванова, чи Павла Гірника (список можна продовжити), не кажучи про лауреатів за рознарядкою ЦК КПУ — всяких козаченків та собків?!

І чи ж ми не знаємо, як одному лауреату дали премію за плаксиво-сльозливі вірші про Україну за принципом «всьопропало», а другий її просто купив, написавши до того ж на модну при Ющенкові тему про Голодомор?!

Цікавіша інша тема — як розпоряджаються своєю премію лауреати? Одна — позичила свої 100 тисяч видавцю Фінкельштейну, який збанкурутував … разом з її грошима. Другий банально пропив — хіба дещицю витратив на якусь халабуду. Третій, віддаривши відчіпного парою комп’ютерів для рідної школи, зажав десь на рахунках і продовжує русифікувати Україну.

І тільки Григорій Джамалович Гусейнов — великої душі чоловік і великої працьовитості — поклав свою премію на депозит, який весь віддає на засновану ним Глодоську премію. І скажу вам, що його лауреати — на дві голови достойніші за багатьох лауреатів Шевченківської премії. Хоча — знову ж таки — чи багато хто в Украні читав щось Григорія Гусейнова?

На жаль…

Тож не варто кипіти, що не тому дали.
Бо ось недавно був у Чернігові лауреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець — книжки його розмели, як гарячі пиріжки на зимовому базарі і до нього було не підступитися за автографом…
Другий же Шевченківський лауреат, завітавши на ту зустріч, никав холом та пританцьовував залом, щось скоморошничаючи — люди ввічливо посміювалися, та й по всьому… Добре, що вже хоч перестав на людей гавкати — і це я зовсім не перебільшую…

Такі лауреати.

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери