Культура

Там дзеркалу в очі дивитися соромно…

За останній тиждень у соціальній мережі про Висоцького написано-переписано… Я знаю його творчість напам’ять. Особливо геніальну збірку «Нерв». Я співав понад 100 його пісень. В нашому студентському гуртожитку в середині 1970-х ми переписували його з бобін (були такі стрічкові магнітофони).

Без сумніву, він зіграв свою роль у руйнування «совка».
І не варто його зараз турбувати. Він помер в 1980-му, майже 40 років тому. Не розумно проектувати його на сучасність.

Але я цілковито погоджуюсь з В’ятровичем: то нині вже зовсім інша цивілізація. Імперська. Ворожа!

Мені, з початком окупації Криму, зовсім не хочеться співати чи переспівувати російських бардів, які раніше мені так подобались. Їх було близько 400 пісень в моєму репертуарі.
А тепер – не хочу і квит!

Якщо комусь так хочеться російських поетів, то рекомендую москвича українського походження, що нещодавно емігрував до США – Юрій Нестеренко…

Андрій Клименко

***
Послушайте эти речи. Взгляните на эти морды.
Почувствуйте, как портянкой воняет любой их флаг.
Мы – жители страшной сказки, над нами сомкнулся Мордор,
Но нам не поможет чудо, не выручит добрый маг.

Здесь ложь заменила воздух. Здесь злобу зовут любовью.
Услужливая шестерка здесь выросла до туза.
Страна, где процесс мышленья наносит ущерб здоровью,
Где больно дышать, где стыдно смотреть зеркалам в глаза.

И вновь чем тупей, тем ближе. Опять чем грязней, тем лучше.
Внушает не страх — брезгливость казенных шакалов вой.
Дурдом пополам с борделем. Стабильность протухшей лужи.
Пародия на державу, кто нынешний фюрер твой?

Отрыжка имперской злобы, наследник кнута и дыбы,
Не лев, не орел и даже, при серости всей — не волк,
Не Карл, а плешивый карлик с глазами несвежей рыбы,
Бросающий в мирный город свой лейб-мародерский полк.

Нет, даже уже не Мордор — здесь нет и во зле величья,
Убоги слова и жесты, бессмысленен каждый шаг.
Холуйская добродетель потомственного двуличья,
Грызня из-за места в стойле, а всякий вне стада — враг.

Мерещилась нам напрасно в грязи золотая жила,
Цикличная безысходность безжалостна, как свинец.
Ты обречена, Россия, и ты это заслужила,
Осталась одна надежда — скорей бы уже конец.

Покуда гнилые когти опять не омылись кровью,
И вновь бедоносной сворой не попрана красота —
Умри, пропади, исчезни! И пусть на твоем надгробье
Ворованной вилки символ оттиснут взамен креста.

Юрій Нестеренко

***
Дорогая пєрєдача
во суботу чуть нє плача
всі в фейсбук пости ху*чать
посходили всі с ума
про висоцького і цоя
для одних вони герої
іншим по*ую обоє
тільки сваритесь дарма.

Микола Воськало

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери