Культура

Взахльобані Висоцьким, хальоним і лєлєяним…

Популярності Владіміра Висоцького дивуватися не варто — цей син київського єврея, ну, майже українець, талановито протистояв маразму совєтської системи, у якій виросло моє покоління…

Але коли сьогодні українські інтелігенти, до його 80-річчя, взахльоб цьомкають і навіть лижуть цього російського співака – не розумію!
Бо більшість із тих цьомкателів не тямлять, що він, як і Солженіцин, був бунтарем лише у межах системи, і виключно в ній, не виходячи за оспівані ним червоні прапорці полювання на вовків.

Я вже не хочу порівнювати долю Висоцького і, скажімо, Стуса, бо виразно пригадую кадр, коли один відомий чернігівський журналіст і письменник, що досі в полоні Буніна-Чехова, тільки взяв до рук, погортав, позіхнув і поставив назад на поличку роман Докії Гуменної…

Так, Бунін і Гуменна — на різних регістрах таланту, на різних світах, але ж так само наша інтелігенція, вихована на Висоцькому-Окуджаві-Візбору (знову ж таки, агов, а де ж росіяни в російській культурі?!) ставиться і до, скажімо, Багряного, який силою таланту в рази переважає того ж таки Солженіцина…

Василь Чепурний

P.S.
Висоцький був хольоний і лєлєяний.
І спокійно їздив на «Мерсі», коли океан людей узагалі не чули-не бачили-не знали ШО ТО ТАКЕ Є…

А Стус був не єдиний. Забитий міліційними чобітьми Василь Симоненко, 1963 рік. Убита Алла Горська, 1970. Убитий Іван Хоменко, 1968. Розкішної сили його драматична поема «Маруся Чурай». Повішений Василь Діденко, 1990. «На долині туман упав»…

І сотні-сотні, тисячі українців, які сиділи по таборах і відбували заслання. І саме українська, НАПРАВДУ, інтелігенція ламала хребет СССР. А не Цой чи Тальков, за всієї до них поваги!

Вони робили СВОЄ! Зреалізовували себе. А Стефа Шабатура, Надія Світлична — сиділи. І то КРУТО!!! А Оксана Мешко — три ходки на політичну зону зробила!!! Загалом 27 років таборів.

Василь Чепурний має цілковиту рацію: Владімір Сємьоновіч працював і жив у дозволених межах. З українськими дисидентськими реаліями це речі просто не порівнянні!!!

Олександр Сопронюк

***
Я на піснях Висоцького виховувався і не соромлюся цього. Він говорив на повний голос, у той час як українські письменники являли собою «образчік» махрового конформізму, або в кращому разі мовчали, як цуцики.
Лише Стуса можна зрозуміти, бо він був ледь не єдиним, хто відкрито йшов проти системи й поплатився за це свободою і життям. І то я дізнався про нього лише в кінці 1984 року з передач української редакції радіо «Свобода». А багато хто на Східній Україні лише на початку 1990-х.
Ми далеко не всі одразу стали українськими патріотами.

Юрій Рудницький

***
… Ще довго прийдеться переоцінювати справжні цінності нашому поколінню. А для молодих українців Висоцький — ніхто.

Сергій Василечко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери