Культура

З душі у душу – найкоротша відстань

День Св. Валентина. Як ми зараз носимося з чужим святом! А згадайте цей день у час третього голодомору! 14 (15) лютого 1947 року в СРСР вийшов Указ Президії Верховної Ради «Про заборону шлюбів між громадянами СРСР та іноземцями».

Цим документом шлюби з іноземцями були заборонені, а укладені раніше — визнані недійсними. Покарання за порушення указу — строк за сумнозвісною 58-й статтею «антирадянська агітація», чи і вважали сам факт укладення шлюбу, співжиття або роману з іноземцем.

Бажання взяти шлюб із іноземцем, змінити громадянство, відмовитися від радянського громадянства — все це розглядалося як зрада Батьківщині …

За Хрущова за роман з іноземцем звільняли з роботи, перешкоджали новому працевлаштування і навіть висилали у віддалені райони країни як нероб. Самі ж шлюби розцінювалися як «зрада», засуджувалися в радянській пресі і на «зборах громадськості» за місцем роботи.

Коли я дивилися «Варшавську мелодію» Леоніда Зоріна, мені уявлялася повоєнна Москва, будинок Олександра Довженка, біля якого молоді, невимовно гарні закохані: екстравагантна Ліна та красень-моряк Єжи. І лунають слова прощання: «Co komu do tego, ze my tak kochamy!», які підхоплює старомодний романс:

Поїзд із Варшави мчить крізь моє серце,
Сто доріг між нами, а печаль одна.
Іншого цілую, а бринить сльозами:
“Co komu do tego, ze my tak kochamy!”

Звуки, наче стукіт коліс поїзда, заколисують, а уява малює Ліну та Єжи… Обоє побачили світ у 1930 році, вона свій перший вірш писала в окопі. Його мати і брат Марек загинули в Освенцимі, він опинився один в окупованому Кракові. Хлопчиком пішов у війну, у партизанський рух; сам створив загін, який боровся проти нацистів.

Потім у їхньому житті була Москва, Літінститут, де вони разом училися. Геніальна, світового рівня поетеса з України та письменник-мариніст із Польщі. Заворожений музою Джозефа Конрада, Єжи Ян Пахльовський – учень Костянтина Паустовського. Перше велике кохання, одруження, поява Оксани…

Коли настав час визначитися з батьківщиною, кожний обрав свою… Лiна Костенко присвятила Єжи Яну Пахльовському вiрш «Спогад», до якого композитор Володимир Верменич написав музику. Цю пісню виконували Валентина Купрiна, Юлiя Пашковська (дружина Тарапуньки).

Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але Батьківщина в кожного одна.
І минають роки, роки за роками…
“Co komu do tego, ze my tak kochamy!”

Єжи до кінця життя жив у Щецині, офіцер-письменник ходив у море, багато писав. Став класиком польської мариністичної прози. У роки воєнного стану брав участь у підпільному русі незалежних письменників. Помер 3 квітня 2012 року в Щецині.

А вона – самодостатня, Духовно Суверенна Ліна з Україною в серці і мозку була щаслива, кохана своїми чоловіками, але нині – двічі вдова.

Крізь відстані
і здичавілі пущі,
крізь непробудні кам’яні пласти,
крізь болота й пустелі загребущі
ідуть машини, коні й поїзди.
Лопата йде у загадки первісні.
Ракета зорі дальні перейма. . .
З душі у душу —
найкоротша відстань.
Чому ж так часто транспорту нема?

Ганна Черкаська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери