Економіка

Репресивна машина на «Хуторі Тихому»

Місяць тому Державна фіскальна служба у Чернівецькій області відзвітувала у газетах про донарахування до бюджету в наслідок перевірок планових і позапланових майже 70 мільйонів гривень. Це у 7,8 рази перевищує показники 2016 року, там донарахування складало 10 мільйонів гривень.
 

У звіті йдеться, що майже 100 % підприємств виявилися порушниками законів або ж вели незаконну діяльність. Що стоїть за грандіозним успіхом податківців і чи ця сума донарахувань є підйомною для підприємств найменшої області України? Питання не риторичне. Бо за цим стоять жахливі наслідки для розвитку економіки краю. Для оштрафованих підприємств це означає або зупинку в розвитку, або ж зупинку взагалі. За цим стоїть некуплене нове обладнання, незбільшені або заборговані заробітні плати, скорочення робочих місць і пошук роботи за кордоном, який там поруч.

Серед цих показників є й цифра у 2 мільйони 200 тисяч гривень штрафу, які були нараховані ТОВ «Путильська молочарня» та ТОВ «Хутір Тихий». Після чого власнику цих підприємств Анатолію Стефанюку, єдиному інвестору у гірському Путильському районі, доводиться зупинити підприємства, такі необхідні для існування його мешканців, пише газета Верховної Ради «Голос України».

У статті йдеться про те, що через відсутність фінансування на інфраструктуру, через природні катаклізми внаслідок тотальної вирубки лісів, жителі району потерпали від безгрошів’я. Люди не мали куди здати ексклюзивне молоко, яке карпатські корови випасали на екологічно чистих духмяних луках. Через це зменшувалося поголів’я тварин, неприбутковим стало й вирощення бичків та свиней. Усе – через низькі закупівельні ціни на продукцію, які диктували віддаленість та жахлива логістика.

Путильська влада за підтримки обласної шукала й ледве віднайшла порядного і перспективного інвестора, котрий своїм коштом підняв з руїн убитий молокозавод, почав обладнувати лінії з виробництва комбікорму та переробки м’яса. А ще, щоби довести, що депресивний гірський район може бути успішним, збудував «Хутір Тихий», який запропонував туристам, а турист тут – найефективніша перспектива, послуги європейського гатунку.

Покращилася соціальна ситуація в районі, люди знову почали збільшувати поголів’я корів, отримали робочі місця, повірили, що з приходом нових технологій і самі опанують виробництво сирів, які у цьому екологічному раю можна робити досконалими. Треба було привести і вивчити місцевий персонал, зазнати жахливих втрат виробленої продукції через повені, які відрізали виробника від споживачів, розмиваючи дороги. Дуже важко було із живим, екологічно чистим молоком пробитися на полиці супермаркетів у містах і столиці, конкуруючи з великими корпораціями, котрі виробляють молоко із сухої суміші. Але ці втрати ніхто до уваги на бере.

Але по розбитих дорогах, по яких важко доїжджати туристу чи молоковозу, до Путили швидко доїхала державна репресивна машина і так же швидко накинула на шию єдиному в районі інвестору непідйомний двохмільйонний зашморг. Вирок ледве помістився на 80 сторінках висмоктаних з пальця звинувачень без огляду на терміни давності, на соціальну ситуацію і потреби місцевого населення. Ніхто не врахував, що місцева територіальна громада лише починає зводитися на ноги, і що для людей в економічній безвиході Стефанюк важливий не тільки як надійний партнер, але й як успішний приклад, як надія на те, що можна заможно жити, не вирубуючи безоглядно ліси і не тікаючи на заробітки за кордон, пише «Голос України».

«Критичне питання – це неправомірні перевірки бізнесу. Всі підприємства модернізуються, ростуть, але з такими муками, з такими стражданнями. У мене була розмова з Президентом. Його позиція однозначна. Всі хто заважає бізнесу – є ворогами. Міністри мають вправити мізки силовикам, щоб уникнути руйнування інвестклімату в країні», – кілька днів тому публічно, від імені Президента заявив Прем’єр-Міністр Володимир Гройсман.

Важко не погодитися з Прем’єр-Міністром у цьому випадку. Тим більше, що йдеться у тому числі про інвестора у гірському депресивному районі. Якого так активно вимагає захищати й Віце-прем’єр-міністр, Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко. Він щораз наголошує, що ставлення усіх перевіряльників у таких регіонах мають бути виключно толерантними і спиратися на інтереси територіальних громад.

Як бачимо, до чернівецьких податківців ці меседжі української влади доходять мляво. Виконуючи свої відірвані від економічного контексту плани, вони жодним чином не враховують інтереси територіальних громад і простих українців, яким попри все з наповнених на шкірі дрібного бізнесу бюджетів, як правило, нічого врешті-решт не перепадає.

Заява прем’єра Гройсмана, напевно, мала б окрилювати українських інвесторів, а іноземні мали б ломитися в Україну, як на буфет. Але досвід і відстань між запакованими декабристами у владі і народом примушує бути обережними у сподіваннях і пам’ятати народну мудрість: казав пан «кожух дам» – тепле його слово. Хоча, напевно, для Анатолія Стефанюка слова Прем’єр-Міністра про необхідність захищати таких, як він, є чимось більшім від моральної сатисфакції. Надія помирає останньою, а в Карпатах тривалість життя завжди була довшою.

Роман Данильчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери