Росія в Україні, майже як той грецький цар, все, чого торкнеться — перетворює в… металолом.
Часи міняються — а золото теж метал… Скажімо, ЧРПЗ, що переназвалося «ЧеЗаРою» — його покійний директор Колєсніков мало не молився на Росію. Якби не 25 відсотків державного «паю» — розікрали б усе до цурки, а так, хоч об’їдки лишилися. А гендиректор орден від Росії отримував — чи не «Дружби народов» і, певно ж, за красівиє глазкі…
Друге потужне чернігівське підприємство – «Хімволокно» купив був харківський олігарх Ярославський, щоб перепродати росіянам. Наслідок — підприємство практично знищене, зате його гендиректор вимурував собі розкішний пент-хауз у центрі міста, з видом на П’ятницьку церкву. Той, що перепроданий, ніби-то, колишньому високому обласному очільнику. А місто тепер пробує хоч земельний податок із росіян стягти…
Така ж доля у прилуцького «Білкозина» — за часів олігархату Кучми його продали росіянам, точніше – «ночному імператору» Санкт-Петербурга (бандитська кличка така в нього), який уже володів аналогічним підприємством у місті Луга. Наслідок — прилуцьке підприємство було майже ліквідоване, адже СБУ на чолі з російськими агентами типу Хорошковського впритул не помічала економічної диверсії.
«Білкозин» — унікальне підприємство для всієї східної Європи. Врятувати його вдалося на останньому етапі. До речі, завдяки екс-главі області Володимиру Хоменку (історія не лінійна штука).
… Все, чого торкається Росія, стає мертвеччиною — Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Донбас…
