Новини

Михась ТКАЧ, що тче верети

Михась ТКАЧ

Він ніколи не писав про комуністичну партію і Лєніна, не чіпляв «парзовзиків» для видання своїх книг. Думаю, що якби не перебудова і розпад СРСР, так би лишилися його писання у шухлядах і мали б ми ще один нереалізований талант.

А так, слава Богу, Михась Ткач, хоч і не в юні літа, але отримав вільне дихання і сповнення свого призначення. Пригадую, як він тягав тираж журналу «Літературний Чернігів», заснований чернігівською «Просвітою», де він тоді працював референтом (тільки при Кравчуку хоч якісь кволі ставочки «Просвіті» давали, а зараз усі гроші концентруються у київського Мовчана).
 


Пригадую, як він видавав свої збірки на сірому папері, у бідненькому оформленні — були часи купонно-жебрацькими. Я казав, що ж, мовляв, так ото видавати… А він відповіда: «Зате вони вийдуть у світ і не пропадуть!»

Михась Ткач щасливий своєю творчістю — його брат Микола пригадував, як той все нарікав, що нема де пробитися за реп’яховими загородами і брат порадив: «А ти свій журнал видавай!». Що він і зробив і вже 25 років тче Михась Ткач цю літературну верету. І хоча там у кожному нумері багато ткачів, але так він реалізує свій талант… А відомо ж, що призначення людини на землі — не закопати свій талант, даний з Неба…

І ось цікаво — його літературні цербери, що в Спілку не пускали, були членами обкому правлячої партії, ходили в орденах, і додому їм привозили комуністичні пайки з печінкою, а заснувати журнал не могли чи й не хотіли. А скромний чоловік — без партії, без допомоги (бо «Просвіта» ж сама злиденна, що вона могла помогти — так тільки прихисток дала на перших порах) заснував і чверть століття видає журнал!

Це подвиг отого українського працівника, на брак яких жалівся ще Борис Грінченко («патріотів багацько, а робітників мало!»).

Михась Ткач щасливий дружиною, дітьми, онуками — а які смашні у них вкраїнські імена! Цей невеликий чоловік зумів створити сім’ю, як справжню вкраїнську фортецю, куди не пролазять подихи кацапщини!

Йому — 80!
І він далі тче «Літературний Чернігів”, створивши феномен літературного життя.
З роси і води!

Василь Чепурний, «Сіверщина»
Фото Віктора КОШМАЛА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери