Новини

Ніжний зорепад Ярослави БІЖОВЕЦЬ

Ярослава Біжовець народилася в селі Кудрівка Сосницького району. У 2012 році закінчила Кудрівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів із золотою медаллю. Нині навчається на першому курсі Харківського національного університету міського господарства на факультеті «Інженерна екологія міст». Ярослава – чудова господиня.

Разом із сестричкою-близнючкою Катериною створює справжні кулінарні шедеври. Дівчина любить читати, гарно малює, займається волонтерською діяльністю. А ще – пише вірші, такі самі ніжні та жіночні, як і їх авторка. А інакше й не може бути. Недаремно ж юна поетеса з’явилася на світ 8 березня!

 

Духмяний день

Духмяний день. І сонце пахне м’ятою,
І ллє дощів гарячий водоспад.
Лоскоче небо хмарою чубатою
Такий далекий ніжний зорепад.

Вони удвох. Трава збудила спогади.
Злітають усмішки до верховіть.
І хто вони? Існують тільки здогади…
Вже ними вщерть заповнений весь світ.

Духмяний день. Вони собі цілуються,
Вже п’яні від гарячого вина!
Чудні такі. Ще трохи – і незчуються,
І відлетять. Чия тоді вина?

Кого шукати? Де? В яких галактиках?
Дві різні заблукали тут душі.
Вони зійшлись, як лід поплив у Арктиках,
Лише на мить короткої межі.

Лише на мить. А сонце пахне м’ятою,
І ллє дощів гарячий водоспад.
Лоскоче небо хмарою чубатою
Такий далекий ніжний зорепад.

Дівчина в кімоно

Сакура ронить пелюстки,
У вазі букет з орхідей.
Дарує мелодію вітер,
І пісню співа соловей.

В кімнату заходить дівчина
В червонім простім кімоно.
На ньому – любов журавлина…
В руках вона держить «сіно»*.

Як тільки зайшла – запах чаю
Кімнату наповнив ущерть.
Від нього у небо злітають
Журавлики з юних плечей.
Летять через вікна до сонця.
Дівчина махає услід…
Стіка в порцелянову чашку
З «сіно» темна смужечка літ.

І так кожен день на світанку
В червонім простім кімоно
Заходить дівчина в кімнату.
В руках вона держить «сіно».

*«Сіно» – стиль японського глиняного посуду.

Дощ

Зашуміли верби над рікою,
Прокотився грому темний віз.
Обережно ніжною рукою
Вітер з неба зняв потоки сліз.

Покотились краплі-намистини,
Напоїли землю кам’яну –
І здригнулись віти горобини,
І запахло листя полину.

Всі сади, поля, гаї і луки,
Ледь живі від сонячних навал,
Простягли до неба спраглі руки
Й закружляли радо. Карнавал!

Ярослава Біжовець

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери