Євангельська притча — розмова Ісуса з багатим юнаком про багатство — нагадала мені візит до одного місцевого олігарха. Він показував маєток, де все було по-багатому, автоматично вода поливала травичку, альтанка чекала гостей, обкладена крупним каменем, а в будинок він завів нас, аби показати свій робочий кабінет. Міцні, певно, дубові меблі, канделябри достатку – все нагадувало поміщицький кабінет десь так у стилі качанівської садиби Тарновських.
Прозвучало просте питання від сина про американців, які тупо відвернулися від України. А ще, оперуючи своїми невеликими знаннями про другу Світову, син додав: а якби в 1944 році США раптом припинили поставки зброї Червоній армії, то чи Гітлера перемогли б? Тієї ж ночі я прочитав новину: спікер палати представників М. Джонсон сказав, що за допомогу Ізраїлю вони проголосують, а за допомогу Україні – ні…
Тут гарно все — чудова поезія, ніжна музика з ритмом, що примушує серце хвилюватися, нуртувати, і, звісно ж — чарівна Тетяна Піскарьова з Божественними голосом і вродою. З такою мелодією і такими жінками гостріше відчувається страшна війна, але й трохи потамовується біль і хочеться просто жити та любити…
3 лютого 2009 року завершився земний шлях одного з найвідоміших українських письменників, лауреата Державної премії СРСР, лауреата Шевченківської премії та багатьох інших премій і нагород, Героя України – Павла Загребельного. «Але живі борються! Ні голод, ні нещастя, ні сама смерть не об’єднують людей. Об’єднує їх боротьба. Тільки в ній порятунок для людини. Тільки в ній здобувається найголовніше – воля, свобода!», — Павло Загребельний.
До узьколобих тільки зараз (після концентрованої атаки на НПЗ) почало доходити, що використання дронів проти умовно цивільної (а насправді безпосередньо повʼязаної з ВПК) інфраструктури — то страшна штука. Колосальна шкода ворогові, за відносно невеликих власних витрат.
Коли на початку вторгнення люди масово ставили собі на аватарках синьо-жовті прапорці – я ще тоді попереджав про епідемію мімікрії і пристосуванства, про перемогу трендової форми над змістом. Синьо-жовті прапорці на аватарках – це напрочуд мило, гарно й похвально. Але вслід за цим мали б піти конкретні дії.
Колишній радник президента Трампа з національної безпеки Джон Болтон, який пропрацював в адміністрації Трампа півтора року, вважає свого колишнього боса загрозою для безпеки США і застерігає про це республіканських виборців зі сторінок The Wall Street Journal. У разі повторного обрання Трампа він стане ще небезпечнішим, попереджає консервативний дипломат, прихильник жорсткої політики щодо країн антиамериканської «вісі зла».
123 роки від дня народження Валер’яна Підмогильного – одного з найвидатніших прозаїків українського «Розстріляного відродження». 3 листопада 1937 року, до двадцятилітнього ювілею “Октябрськой революции”, розстріляний разом з Миколою Зеровим, Валер’яном Поліщуком, Григорієм Епіком, Лесем Курбасом, Миколою Кулішем, Мирославом Ірчаном, Юліаном Шполою та ін.
Таки давно це було. Аж у безжурні студентські роки. У перерві між парами деякі однокурсники взяли були собі моду трохи розважатися… Зробившись дуже серйозними, підходили до кіосків Союздруку, де ми частенько паслися, і чемно питали: «А книжки Куща ще не привезли?» або «…ще залишилися?». Найбільш нетерплячими читачами були якраз автори і активісти цих розпитувань: хлопці з Чернігівщини Анатолій Тютюнник і Василь Чепурний (вони на знімку із середини 80-х).
Їх було написано для іншого часу. Вони не динамічні. Не стрімкі, як на сучасного глядача, який мчав до театру на швидкості 120 км/год, і тепер озирається у партері, не розуміючи: хіба люди поснули?
