Титулованою книжкою, яку я щойно прочитала, став роман польської письменниці, лавреатки Нобелівської премії, Ольги Токарчук «Бігуни» від видавництва «Темпора» в перекладі Остапа Сливинського. У 2008 році роман отримав одну з найпрестижніших польських премій у галузі літератури — «Ніке». А через десять років, у 2018-му, був нагороджений Букерівською премією. Хоча книжку важко назвати романом в класичному розумінні цього терміну.
Тож як, зрештою, переконатися, що рукопис, який нарешті дописано, чогось вартий? Чи навпаки — його вартість сумнівна? На продовження теми — «Як зрозуміти, що рукопис хороший?» (ХД, 10 квітня) — розповім про рідерів. Рідери — це ті, хто читають рукопис. Альфа-рідер — це людина, яка знає першочерговий задум автора і бачить картинку в цілому.
Ave, Ucraina, morituri te salutant! Позаяк війна в Україні так і не стала обов’язковою справою для всіх без винятку її мешканців відсутність чіткої відповіді на питання про строки мобілізації частини її громадян усе більше набуває ознак відтермінування смертного вироку, який одна частина суспільства винесла іншій частині.
Перед голосуванням про закон про мобілізацію до депутатів від військових звернувся командувач об’єднаними силами ЗСУ Содоль: «Дуже прошу — прийміть цей закон. Він нам дуже потрібен. Ми тримаємо оборону з останніх сил». Проголосували, закон йде на підпис до президента.
І пожалітися нема кому –
У кожного свої жалі.
І на дрібну зернину макову
Немає сили. Взагалі.
Квадрат вікна і куб помешкання
(Дощ в паралельній площині).
А постать меншає і меншає
Моя в мені. Моя в мені…
(Ольга Слоньовська. Зимове яблуко. ІФ. 2011)
Послухав самопроголошеного кандидата в президенти, байкера Петра Порошенка щодо законопроекту про мобілізацію. Той, хто ще 5 років тому обзивав зелених клоунів популістами, сам ним став. Всі дзюрять кип’ятком перед виборцями. А виборці воювати не хочуть. Ні у Фінляндії. Ні в Польщі. Ні в Ізраїлі. Ні в Україні…
От і все! Доба Джо Байдена ганебно завершилась… Якби я був прихильником теорій конспірології, я б зробив припущення, що дискусію в США і, зокрема, в Білому домі та Пентагоні щодо ударів ЗСУ по російських НПЗ було ініційовано Кремлем. Такі висновки робити передчасно, хоча спостерігаючи за тим, як стрімко в США розкручується ця тема — реально можна повірити без проросійських сил в оточенні Джо Байдена тут не обійшлось.
Запитали у Байдена: коли закінчиться війна в Україні? Байден: «Як тільки Конгрес затвердить пакет допомоги Україні, війна закінчиться». Звісно, це кон’юктурно-політична репліка. Війна точно закінчиться (і саме поразкою Росії), коли нинішня команда в Білому Домі припинить подвійну гру з агресором.
Деякі пригоди, що трапляються в моєму житті, не можна назвати ані містикою, ані паранормальними явищами, а скоріше дивними збігами… Їх було у мене чимало. А ось із найсвіжіших… Зустрічаю нещодавно товариша. Давненько не перетинались. Бачу, що він помітно схуд, одна повіка трохи смикається, колір обличчя не дуже здоровий.
Може того не усвідомлюючи, Зеленський під час недавнього інтерв’ю на Чернігівщині поставив шах і Байдену, і Трампу. «… Добре, якщо кредит, то хай буде кредит…». Звісно, слова не гросмейстера. Це слова від безвиході – нам не завтра, а вчора була потрібна допомога від США. Хай навіть у формі кредиту. І це шах.
