От і все! Доба Джо Байдена ганебно завершилась… Якби я був прихильником теорій конспірології, я б зробив припущення, що дискусію в США і, зокрема, в Білому домі та Пентагоні щодо ударів ЗСУ по російських НПЗ було ініційовано Кремлем. Такі висновки робити передчасно, хоча спостерігаючи за тим, як стрімко в США розкручується ця тема — реально можна повірити без проросійських сил в оточенні Джо Байдена тут не обійшлось.
Category Archives: Новини
Довбана цинічна гра
Томас і його «мізері»
Деякі пригоди, що трапляються в моєму житті, не можна назвати ані містикою, ані паранормальними явищами, а скоріше дивними збігами… Їх було у мене чимало. А ось із найсвіжіших… Зустрічаю нещодавно товариша. Давненько не перетинались. Бачу, що він помітно схуд, одна повіка трохи смикається, колір обличчя не дуже здоровий.
Крен глобальної союзницької безпеки
Може того не усвідомлюючи, Зеленський під час недавнього інтерв’ю на Чернігівщині поставив шах і Байдену, і Трампу. «… Добре, якщо кредит, то хай буде кредит…». Звісно, слова не гросмейстера. Це слова від безвиході – нам не завтра, а вчора була потрібна допомога від США. Хай навіть у формі кредиту. І це шах.
Навіщо попіл, якщо голова — в піску?
«Якщо Конгрес США не допоможе, Україна програє війну», — поважно каже наш Ясновельможний. Дуже цікаво. Якщо доля України залежить від Конгресу США – то чому би Україні не попроситися 51-м штатом? А чого церемонитися… Якщо не 51-м штатом – то принаймні записатися 6-ою територією США (після Самоа, Віргінських островів, Маріянських Островів, Гуаму й Пуерто-Ріко).
Вулиця імені… рослини
Чому так важко з деколонізацією?
Чому деколонізація йде важче, аніж декомунізація? Бо це вже не про речі очевидні. Лєнін+Сталін = голодоморам, репресіям, засланням в Сибір і ненависній колективізації. А от Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь, Булгаков, Толстой — це вписано, як механізм імпритингу, в культурний код поколонізованого населення.
Як зрозуміти, що рукопис хороший?
Можливо, десь у світі існують люди стовідсотково геніальні (ні-ні, я без сарказму, чесне слово без сарказму, ну, серйозно!) й стовідсотково у собі впевнені. Але мені такі не зустрічалися. Принаймні я точно їх не бачила у власному дзеркалі. У мене самої, у моїх колег, які вже видали не одну книжку, час від часу виникає нав’язливе занепокоєння — чи все з моїм рукописом ок?
Довкола «Красного письменства»
Якщо вірити «Літопису руському», то там-то ідеться, мовляв, київський князь Святослав звернувся був до своїх побратимів перед битвою з візантійським військом 970 року зі словами: «Не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут: бо мертві сраму не імуть». Отож, замахнувся і я через тисячоліття вкрасти у найбільш мені шанованого князя заклик та звернутися до ще живущих українських письмаків (не тих, що вже переставилися, а дивом дивним зберегли клепку в голові, здрастують).