Коли дали громадянство Саакашвілі, я була категорично «проти». Найперше, через зневагу до інституту громадянства. Ви пам’ятаєте, як це робилося?! І тепер, хоч і потрібно знати — хто був ініціатором запрошення «етнічної бригади»? — відповідальність за рукотворний хаос має нести Президент.
Тоді, на моїй сторінці в соціальній мережі один пафосний дурник написав: «Те, що президент Грузії буде працювати в країні — для мене це велика честь»…
Довелось пояснити (перед видаленням з друзів), що слово Честь вживається в іншому контексті. Честь — це заробити, створити власним розумом і руками. Хоробрістю і непідкупністю.
Може, в себе в країні Саакашвілі і був на якомусь етапі реформатором… У нас, з перших кроків він був «політичним ландскнехтом», найманцем…
Треба вчитись бути відповідальними.
Більше українського буржуазного (!) егоїзму!
Лариса Івшина
