Суспільство

Де-ен-де…

Коли я був маленьким, мій тато тоже іноді був дружинніком, не національним правда, а народним, тоді слово національний було не модне ще.

Прєдставітєлів робочих колєктівів якось час від часу заставляли слєдіть за общєствєнним порядком на вулицях.

Ну як ото в фільмі «самая обаятєльная і прівлєкатєльная» чи в тому, шо про зайчика, з Биковим, помните?
— бєрітє етіх двух і ідітє
— куда?
— вдоль по уліце а потом назад.

Називалось це ДНД — добровільна народна дружина, а тато з колєгами розшифровували це «дуракам нєчєго дєлать».

Єстєствєнно, вони нікуди не ходили, ні по яким вулицям, ніяких хуліганів не ловили, а тупо поочєрьодно завалювали толпою до когось із компанії і бухали.

Микола Воськало

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери