Суспільство

Навіть не гопак, а «хороводи»

Дуже не хотів би починати тиждень та ще й у Свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці з політичної шарпанини.
Але переглянув стрічку новин і відчув, що «хтось» знову без моєї згоди з мене намагається ліпити навіть не горбатого, а вар’ята.
Чому мені не подобаються нинішні вуличні хороводи в Києві?

По-перше – за своїми джерелами і витоками вони справді є більше «хороводами», ніж «гопаком». По-друге – важливі для країни питання вирішуються в умовах компетентного відвертого діалогу, усі умови для якого є, а не в умовах популістської істерії, об’єктивних, а не нав’язаних, передумов для якої немає.

По-третє – індукований штучно стан екзальтації нівелює потребу в смислах, але різко підіймає планку популізму. Якщо, задовго до виборів, вже використані меседжи про «недоторканість» та «імпічмент», то перед виборами слід буде очікувати закликів до скасування інституту президента, приватної власності, тотальної націоналізації, повернення Союзу тощо. Це – закони жанру, науково-медичний факт: «доза» популізму має зростати.

По-четверте – це все не просто популізм, це ще гірше: політичний авантюризм.

Резюме: в країні є всі умови для компетентного діалогу. Дивимося справжню наукову соціологію, робимо поправки на невротизацію викликану війною, визначаємо пріоритети і майданчики для обговорення напрямків і програми дій. Що, власне, і відбувається.

Та вся ця робота, як і має бути, проходить поза аудиторіями ток-шоу, але професійної публічності їй не бракує. Бракує компетентних та відповідальних виконавців. Проте, ця проблема чомусь «хороводи» не цікавить. Парадокс в тому, що саме вона і живить «хороводи».

На Майдані Гідності поряд стояли студенти і професори, аматори сцени і видатні виконавці, звичайні фермери і власники агрофірм, наймані працівники і бізнесмени, бюджетними і пенсіонери.

То ж хто нині водить «хороводи»?
Цікаве питання. Варто придивитися до цих «нових» облич.

І головне: найгірше те, що, якщо потрібну для країни роботу виконувати не правильно, лукаво, істерично, то у людей може скластися хибне враження, що така робота країні не потрібна.
Не потрібна опозиція, зайвим є діалог, шкідливою є альтернативна думка. Це все упосліджує реальні надбання Майдану Гідності і добре зрозуміло, кому це вигідно в першу чергу. Відтак, стає ясно, хто замовляє «хороводи», байдуже з яким порядком денним.

Валентин Ткач

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери