Ще він навчив мене «розпечатувати день».
Казав: «Найдорожчий для мене час – передсвітній. Коли з лампою дочікуєшся розсвітання.
Морок поволі молодиться, рідіє, вичахає – пітьма витискається з усіх закутин твоєї селитви і з тебе самого. Лампа присоромлено коптить. І навально, владно, твердо вривається день. Довгий, як дума, і повний цінностей день».
Стрічаймо день. Приймаймо день.
Набуваймося в дні. Наповнюймо день собою.
Живімо день за днем…
Мирослав Дочинець
