Уже котрий рік через міські клопоти не встигаю дістатися села до перших морозів.
Знову мій старий крислатий горіх струсив додолу дебеле руде листя, в якому я намагаюсь тепер визбирати волоські горіхи.
Я ворохоблю листя ногами, уявляючи себе Андрієм Ярмоленком у дортмундській «Боруссії», гребу його щосили граблями, як навіть Гонтарєва не гребла у свій зірковий час, але точно знаю: листя й надалі затято ховає від мене дозрілі горіхові ядра.
Continue reading
«Старий вальсок» між опалого листя
