Учора ми з Уляною гуляли старим Києвом і в промінні стомленого вечірнього сонця я зробила цей кадр. А потім, на телефоні, роздивляючись, подумала, що погляд у моєї Уляни зовсім не притаманний трирічним дітям… Була, направду, заскочена цим відкриттям. А потім зрозуміла…
Ми оселилися тут у тихому «пенсіонерському» будинку. Чесно сказати, я навіть не уявляла, що в багатоквартирному домі може бути так тихо. Впродовж дня чути хіба що звуки з вулиці, а вночі панує просто звуковий вакуум. Але все хороше, як відомо, колись закінчується. Останнім часом мої чутливі вуха почали вловлювати якісь гучні розмови і зойки ночами. А вдень…
1. Будь-який мир з Росією – лише пауза перед новим російським нападом. І навіть військова поразка москви чи тривалі міжнародні санкції не означають усунення російської загрози. Росію неможливо окупувати, як антигітлерівська коаліція окупувала Німеччину. Але неможливо і денацифікувати, демілітаризувати й демократизувати ззовні. Єдиний шлях звільнення підданих РФ від рабства, а світу від російської загрози – розпад тюрми народів. А єдиним рушієм такого розпаду можуть бути лише національні й регіональні рухи всередині РФ.
