Українські видавці припиняють співпрацю з авторами, які підтримують російську мову, які самі розмовляють російською, українська для них — спосіб надрукуватися. З ними видавці припиняють співпрацю без суду і слідства, після дописів у ФБ. Війна, до речі, сприяє такому процесу. Дехто обурюється. ФБ — це доказ, до речі. Усе, що ми там пишемо, — доказ, бо це публічне висловлення своїх думок і переконань на письмі.
Мене та, мабуть, не тільки мене дивує, що зараз відбувається з Німеччиною. Як розвинута країна з європейського локомотива на наших очах поступово перетворюється на європейське гальмо, а нація, войовничістю якої лякали весь світ, обирає політиків, які бояться надати Україні зайву ракету?
Коли вляглися пристрасті щодо хамки-артистки Кадочнікової, варто подумати ширше. Бо російські агенти впливу (не важливо чи вони самі свідомі були цього чи ні) впроваджувалися десятиліттями в усі сфери українського життя. Бо ми дуже толерантні, дуже м’які, дуже терпимі…
Ми і наші сусіди… На одному з Канських фестивалів познайомився з громадянином США паном Андрієм. Старий за національністю був словаком. У 1941 році, як пілот союзної з Берліном країни, бомбив наш Київ. Згодом, в 1945 році, примудрився втекти і сісти своїм літаком біля Мюнхена в американській зоні окупації.
