Коли мені не вистачає грошей, я не кидаюся їх позичати й не хапаюся заробити абияк. Я йду до гори Розради. Ні, не копати скарби – я йду думати. Коли опускаються руки і опадає в скорботі душа, я не йду до людей за втіхою. Я шукаю безлюддя і молюся.
На що я сподіваюся і чому закликаю не впадати у відчай, протриматися кілька місяців і тільки після того робити якісь далекосяжні висновки. Виходжу з того, що нинішня ситуація, зокрема, відносини України з США — штучна і абсурдна. Зараз у нас разом вариться те, що за нормальних умов в одному казані опинитися не може.
