Напевно, вони родичі — Анатолій Кульгейко і Вікторія Кульгейко. Остання більш відома як Спартц (за чоловіком- американцем). Він — голова Ріпкинського товариства мисливців і рибалок, вона — член Палати представників Конгресу США від штату Індіана. Але її батько — Кульгейко, також, як і Анатолій Кульгейко — із Ріпкинщини. На жаль — покійний.
Вчора після 21.00 не міг писати. Та й говорити особливо не хотів. Емоції. Гадав, що давно став людиною статечною, розсудливою, менш імпульсивною. Аж ні. Людина по суті своїй — істота емоційна. Так, вчора це були гарні емоції — міхур невизначенності і зради, який від осені розбухав і розбухав, луснув. Перепробувавши всі інші варіанти, американці врешті ухвалили правильне рішення.
Це ще не офіційна, лише експертна пропозиція одного із західних авторитетів. Але й вона вкрай важлива для утвердження думки: досить вдавати, що це суто українська проблема. Над країнами НАТО вже давно літають російські ракети. Випадково чи невипадково така ракета може поцілити в реактори чеської чи болгарської чи угорської АЕС.
Якщо голуб вилупився в конюшні — це не означає, що він кінь. Чому хтось вирішив, що цей американський совочок – українка? Тільки тому, що в Носівці народилася? З п’яти років жила в Чернігові, де практично не було україномовних шкіл, і в місті говорили поганющим суржиком, що віддалено нагадував російські мову.
Ну, що, зустрічаємо сучасну «Катерину». Новостворену російську опозиціонерку, улюбленицю Європи і слабкість Байдена. Она же подруга Фейгина, она же улюблениця Латиніної і мама «хороших руських». Ця «Катерина» сходу «наїхала» на Україну і українців, і вказала нам «холопам», як ми повинні відноситися до руських.
Що найголовнішого в проекті закону на підтримку України, котрий запропонований групою, очолюваною спікером палати представників Майком Джонсоном? Ось це: Законопроєкт вимагає від Пентагону/Держдепартаменту надати чітку стратегію США щодо України протягом 45 днів. Опоненти-республіканці вдарили по найбільш болючому місцю команди Бадена — відсутність будь-якої стратегії щодо війни Росії проти України.
Те про що я, як свідок ракетних ударів по Трипільській ТЕЦ, написав відразу, вчора підтвердив Зеленський — у нас тупо немає ракет для збиття ворожих ракет. Але чому президент просто відбувається констатацією для багатьох (вже з січня-лютого) очевидного факту? Чому влада не дає жодних рекомендацій по виживанню у цих умовах населенню?
В Пекіні не вірять у перемогу Росії над Україною. Таку думку висловив на сторінках тижневика The Economist та на шпальтах китайської преси відомий професор Пекінського університету, директор Центру досліджень Росії та Центральної Азії при Фуданьському університеті Фен Юйцзюнь. Такого переконливого наративу від Китаю про те, що Росія програє війну з Україною і їй довередеться вивести свої війська з окупованих територій — у Кремлі явно не очікували.
Доки у Вашингтоні вирішують, хто хитріший: трампісти чи демократи з Білого Дому, а заодно кому жити, а кому ні (ізраїльтянам чи українцям), давайте уважно розглянемо одну ілюзію, яку роками нам насаджували з екранів телевізорів. А почну із заклику Зеленського до лідерів західних союзників запровадити “такий самий рівень захисту” від російських повітряних нальотів, як вони це зробили, захищаючи Ізраїль від атаки іранських безпілотників.
Тим часом в Нью-Йорку почався судовий процес над Трампом. Це перший екс-президент США, якому висуто звинувачення за кримінальними статтями, а саме — виплати (фактично хабар) порноактрисі Стормі Денієлс за те, щоб вона дала брехливі покази стосовно відсутності сексуальних зв’язків з Трампом перед виборами, що вплинуло на їх результат.
