Я не знаю Хоркіна. Бачив його кілька разів на концертах, у ролі конферансьє, і чесно кажучи нічого од того конферансу не виніс, окрім легкої нудоти — наче нализався базарного льодяникового півника на паличці. Зате давно, ще зі студентської юності знаю Віктора Набруска й Олександра Бутка. І точно знаю, що той високий професіоналізм, який вони набували роками журналістської каторги, не купиш, не вислужиш і не виміняєш. Навіть на совість.
Пригадую прямі ефіри Українського радіо часів Кучми, і ті слухацькі солено-перчені «вівати», які лунали на адресу червоного директора країни та його «младоолігархічного» наближення. Можу уявити, ЩО за ці слухацькі інвективи доводилося вислуховувати на різних владних килимах тодішньому президентові Національної радіокомпанії Вікторові Набруску.
Але як він гідно тримав удар, як виважено, але наполегливо обстоював журналістську честь, право людське на свободу правди! І як боронив Українське Слово, його чистоту і силу!
Слухати мову нинішніх діджеїв «Українського радіо» без брому неможливо. Вже не казатиму про те, яку бридню вони часто-густо плетуть тією мовою. Хоч стій, хоч падай.
Тому те обурення, яке зазвичай урівноваженого, дипломатичного, толерантного Віктора Набруска змушено вихлюпнути у цьому листі, — я переконаний — це щирий крик душі того, хто добре бачить «камо грядеші». І кому болить ота адміністративна метушливість мстивої бездарності, унтерство «тимчасовців», які лишають по собі не слід, а послід.
Валерій Ясиновський
Про фальшиві дзвони суспільного мовлення
Генеральному продюсеру UA: Українське радіо
Таваріщ Хоркін!
З огляду на прихильність вашої команди до ідеології космополітизму, що передбачає просування усяких світів та байдужість до українського світобачення, саме так до вас і звертаюся.
В рамках підготовки до 35-тих роковин Чорнобильської трагедії кореспондентка ICTV підготувала серію матеріалів, яких обєднують дзвони пам’яті, ідея справедливості, історичної правди. Одним з героїв таких програм став наш колега Олександр Бутко. Це людина, яка бригадним методом місяцями працювала на інформаційній передовій у самому пеклі найстрашнішої техногенної катастрофи людства. Таких журналістів у світі одиниці.
Місцем проведення інтерв’ю для інформаційного сюжету ICTV було попередньо узгоджено музей Українського радіо на Хрещатику, 26. Там виставлені експозиції, присвячені Чорнобильській трагедії, до створення яких був прилучений безпосередньо сам Олександр Бутко як чорнобилець- ліквідатор .
Ви заборонили проведення такого інтерв’ю на Хрещатику, 26, пославшись на карантинні обмеження та бюрократичні перепони. Неймовірний цинізм. Без усіляких перепонів люди працювали біля ядерного жерла під променями вбивчих рентгенів, виконували свій професійний, громадянський обов’язок, втрачали здоров’я, ризикували життям, а потрапити до своєї колишньої редакційної будівлі не можуть. Така позиція очільників суспільного медіа.
Цікаво, яке суспільство ви представляєте? Ваша пихатість, хамство, лицемірство — це така сама категорія зла як попіл уранових викидів, що забруднив Україну після Чорнобильської аварії.
Налякала вас тінь Бутка на Хрещатику, 26 ще з одного приводу. Олександр Васильович подав документи на конкурс на посаду голови правління суспільного мовника. Написав у програмі, що треба активно включатися в інформаційну війну проти Росії, пропагувати українські духовні ідеали, християнські цінності, почати відбудову знищеного регіонального мовлення.
Для горе-реформаторів це неприйнятно. Організована злочинна компанія у своєму привласненому проєкті вбачає лише фінансову вигоду і ніколи не зрозуміє через свою професійну нікчемність, що інформаційний простір країни — це фактор державотворчий.
Ваше бубоніння про високу місію суспільного мовлення — це суцільний фальш. Ви свідомо усунулися від боротьби з російським агресором на інформаційному фронті, знищуєте духовну основу української нації, випалюєте її історичне коріння разом з живими людьми. Відтак, Бутко зі своїми чорнобильськими історіями, досвідом творення національного інформаційного простору — це небезпечний персонаж.
Моральна ницість — це ваш внутрішній світ. Але це чужий, не український світ.
Віктор Набруско,
заслужений журналіст України
Цілком і повністю підтримую позицію своїх колег. Радіо “Культура”, наприклад, яке я взявся було слухати, мовить переважно у “базарному” жанрі. Ведучі українську мову знають погано. Як і проблеми самої культури. Сумно…
Перепрошую, як можна зарепостити цю статтю на фейсбуку? Хотів би поширити цю точку зору, бо багато українців не знають що відбувається з суспільним
У Фейсбук є сторінка “Хвилі Десни”, звідки Ви легко зможете статтю поширити