Ніколи і ніде мене не вчили писати книжки. Це вміння – щось таке, як ворожіння, яке збувається. Або ні. Це – свердління земної кори доти, доки не блисне золота піщинка. Або не блисне.
Будучи авторкою стількох книжок, я дотепер не знаю, що є визначальним для такого 
ПИсаря: Божа воля, помножена на пекельну працю, чи праця бджоли під егідою Бога?!
І все ж я майже радісно і, може, дещо зухвало долучилася до задуму видавництва STRETOVYCH «Як написати книгу».
Радісно, бо мені приємні ці неймовірно креативні, вигадливі Стретовичі – Світлана і Дмитро: ті, хто зініціював цей амбітний задум.
І приємні мої «сусіди»: ті, хто сміливо ділиться своїми творчими секретами, не боячись, що хтось їх «поцупить».
А ви з лупою чи без читайте ці одкровення. А раптом вам вдасться написати свою книгу таки краще від тих, кого Стретовичі зібрали під однією обкладинкою.
Марія Матіос
