Це не любовна, не мелодраматична історія. Роман Леоніда Ісаченка «Гонитва на виживання» (видавництво «Апріорі») про історію життя, де у кожного воно своє, але війна зламала усіх. Усіх без винятку. Так, кожного по-різному, але ця відьма жалю не має… Головний герой Антон — дивак. Для мене. Для багатьох такий типаж – зануда. Із описаних подій я його уявила флегматичним, легковажним у деяких моментах, надто безхарактерним та безвольовим, навіть жіночним… Але розумним, начитаним.
20 років жити із дружиною, яку не любиш… А потім дивуватись, що вона пішла від нього, ще й дочка заріклась і не хоче спілкуватись… Антона дивує ситуація з дочкою, замучує, і… Він її не пробує вирішити, а страждає собі на самоті, як мученик… Так, я упереджена до такого типу людей (безвідносно до статі).
Та доля стає прихильною до Антона. Він зустрічає своє справжнє найбільше кохання — Терезію. І (увага!) живе з нею роками, нічого про неї не знаючи. От просто на схилі літ кохався у своєму коханні, ніжився від її кохання… І від її диктатури. Та Антон амеба, йому норм. Поки не прийшла війна. І всіх оголила.
Антон потрапляє у такий вир подій, у якому не був ніколи: смертельні небезпеки, перегони, втрата, нерозуміння, еміграція… Він вчиться жити по-новому, жити моментом, теперішнім і майбутнім, сприймати як неминуче минуле і не копирсатися у ньому. Самота знову його наздоганяє.
А його Терезія для мене абсолютно не сприйнятна. Пережила багато, мусить бути сильною і т.д. Але на Бога будувати стосунки на брехні? Навіть у дрібничках брехня. Фу-фу-фу на неї.
Дуже незвичні для мене герої, але їх характери виписані майстерно. Глибокий психологізм, екзистенціалізм, пошуки нових сенсів у житті — ось як я розшифрувала для себе назву книги після її прочитання. Тут нема легкості, окриленості, тут є жорстокість війни, що спопеляє. Когось знищує повністю, а хтось борсається, прагне вижити, мріє жити. Багато другорядних персонажів наштовхують на різні роздуми… Яка складна штука все-таки оте життя.
Багато напружених моментів, пов’язаних з першими днями повномасштабного вторгнення, із евакуацією, заторами, «кожен сам за себе», із життям на чужині… Для тих, хто схоже пережив, може стати флешбеком.
«Гонитва на виживання» насправді вразила мене своєю глибиною. Читайте, складайте власні враження. Я вам її щиро рекомендую!
Сніжана Брензович-Кичера,
ПроКниги. Що почитати?
