Культура

Іван Драч в Ірпені

В Ірпені є вулиця його імені. І це справедливо. Потужний письменник, він часто наїжджав до Ірпеня, творив, був тут своїм, бажаним і потрібним.
Маленький витяг із інтерв’ю з Драчем:
– Іване Федоровичу, що спогадуєте про Ірпінь?

– Чудове місто. Раніше було краще, ніж тепер. Чому? Бо я був молодий, були молоді дівчата. Хлопці були завзятішими. У Будинку творчості письменників грали в більярд, карти, шахи… Інколи і вірша напишеш. Відчуття Ірпеня було прекрасне, якесь особливе, й донині є таким, коли згадую про Ірпінь, коли знову бачу його. Я сюди своїх дітей возив. Тут все дорогоцінне. Звісно, пам’ятаю своїх старших вчителів і друзів – Олеся Гончара і Павла Загребельного. Кімната Павла Архиповича була весь час відчинена, приходив Анатолій Дімаров, таємно наклацував кілька абзаців, а Загребельний, повернувшись, «їхав» далі. І це називалося романом Павла Загребельного. Всі дивуються, як він тридцять романів написав. Йому помагали інші письменники (сміється).

– Що таке старість і старіння?
– Старість – це вершина молодості. Не втрачаймо життєлюбства. Що мене вразило останнім часом? У Британії проводили загальне опитування: що людей найбільше приваблює? І вони сказали, що найбільше їм подобається бджола, на другому місці – сонечко, на третьому – цвіркун. Уявляєте, народ має бажання і сили проводити таке опитування, це ж яке щастя, що люди так близькі до природи.

Володимир Коскін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *