І найгірше те, що мало хто з письменників намагається ту стелю пробити. Бо не розуміють, що вже колись досягли її. А експеримент – то завжди ризик з невідомим фіналом, і дуже рідко – успіх. А «накатаний» стиль і розмір вже «подобаються публіці», тому й видавці його «люблять». До якогось часу.
Бо й читачам, кожному у свій новий період, обов’язково захочеться “розширити горизонти” читання. І тоді вони помічають, що їхній улюблений, до недавнього часу, письменник ходить колами, завжди тримаючись виміряної відстані від центру, та не виходячи за межі утоптаного цирку…
І тоді слава переходить до сміливіших. Або до тих, хто свідомо або не свідомо списує у попередніх “авторитетів”.
Володимир Сердюк
