Прочитав “Таємниці письменницьких шухляд” (Станіслав Цалик, Пилип Селігей, видавництво “Ще одну сторінку”). Надибав там історію, можливо, найпронизливішого кохання в українській літературі. Улас Самчук народився на Волині. Хотів бути письменником і марив Києвом. Йому здавалося, що письменником можна стати тільки в Києві.
Але була одна проблема. Улас Самчук жив в іншій країні – в Польщі, до якої Волинь на той час належала. В 1924 році, 19-річний Улас Самчук спробував нелегально перетнути кордон, щоб вступити до Київського університету. Він навіть не знав, що на той момент ніякого університету в Києві вже не було. Його знищили більшовики, і заснували натомість КІНО (Київський інститут народної освіти). На його щастя, Уласа піймали польські прикордонники та відправили додому.
Наступного разу Улас Самчук вибрався до України в 1941-му. Київ уже був окупований німцями. Знову ж таки нелегально разом з Оленою Телігою перетнули кордон, без жодних документів і аусвайсів. На той час Улас Самчук був уже письменником. З першою повістю про Голодомор 1933 року – “Марія” і трилогією “Волинь”.
В Рівному Самчук здибався з українською кінознімальною групою на чолі з видатним Іваном Кавалерідзе. Вони робили кіно про Довбуша в Карпатах, там їх застала війна. У складі групи була така собі Таня Прахова-Чорна, монтажерка кінострічок. Вона працювала з Довженком, і є в його “Землі” в ролі селянки. Красива, поставна, неймовірна жінка.
І то було кохання з першого погляду. Навзаєм. Коли група Кавалерідзе поїхала далі, до Києва, Тетяна лишилася в Рівному, з Уласом. Потім уже вдвох вони прибули до Києва. І Тетяна показала Уласові його омріяне місто. Андріївський узвіз, Лавра, Хрещатик… Зранене місто, понівечене місто. Але навіть на цих руїнах зростало їхнє кохання.
Однак, не все було так просто. Тетяна була заміжня. Її чоловік пішов на війну з перших днів, і пропав безвісти в оточенні під Києвом. Була дружина і в Уласа. В Польщі на нього чекала Марія Зоц. Але, що ж ти вдієш? Як кажуть французи: життя довше за одне кохання…
Жили вони собі в окупованому Києві, поживали, аж тут трапилося несподіване! Чоловік Тетяни втік з німецького полону і прийшов додому. Постало питання: чия Тетяна? Тетяна вирішила залишитися з чоловіком. Улас поїхав до Рівного…
Даруйте за банальність, але серцю не накажеш… Помучилися вони, ото, наодинці кілька місяців. І Олена Теліга, побачивши ці нелюдські муки, таки звела їх докупи та закохала заново. Тетяна зробилася Уласовою дружиною офіційно.
Далі було багато життя. Була втеча від сталінських орд з України. Були поневіряння в розгромленій Німеччині. Потім була Канада. Вони прожили разом майже 50 років. Тетяна пережила Уласа на два роки. Поховані поряд, на кладовищі, біля канадійського міста Торонто…
І знаєте, що в цій історії головне? Нема вже цих людей, вони лежать в землі, в чужій далекій стороні. Але кохання їхнє є. Воно живе! І ми читаємо про це, знаємо про це, ми заново переживаємо їхню історію. Ми відчуваємо їхню любов!
Навіть світові війни проходять і минають, а кохання лишається. Любов сильніша за війну… Ото таке…
Віталій Чепинога
