Коли я дивлюся на результати роботи двох наших міністерств — міністерства культури й освіти, то думаю, що ці міністерства найефективніше дискредитують демократію. Ідеться про цих нахабних чиновників, яких годують наші платники податків, щоб вони отримували офігезні привілеї й регулювали галузі, які не потребують жодного їхнього регулювання.
Ці міністерства зайві. Освіту хай регулюють вчителі, батьки учнів і студенти, науковці самі чудово знають, що і як їм вивчати, як і музейники найкраще знають, як їм зберігати артефакти і як їх експонувати.
Я вже мовчу про театри і оркестри, які прекрасно орієнтуються у смаках публіки. І книжковий ринок в Україні вже реальність — досить цих закупівель для бібліотек.
Досить використовувати українську мову, бо в процесі боротьби за її права ми прийшли до боротьби за квоти і привілеї. Коротше: у науці і в культурі я повна лібертаріанка. Бо ці наші двоє міністерств не просто все зарегульовують, вони знищують індивідуальність, розвиток, насаджують масовізм і тупість. Думаю, це буде чудова економія коштів для бюджету
Роксана Харчук
А хто ж сприятиме присвоювати почесні звання “народний артист” людям, котрі не зіграли в театрі жодної ролі чи співають півнячими баритонами? Чи сприятиме присвоєнню неукам вчених звань? Діячі культури, освіти і науки в Херсоні за те, щоб ці міністерства жили до ста і більше років, не були надто обтяжені матеріальною і моральною відповідальністю. До речі, чимало заслужених і навіть народні тепер ходять із новими почесними званнями – колаборантів.