Валерій Шевчук давно й тяжко хворів. Нині відійшов у засвіти… Пішла подивитись, що з його книг є в моїй невеличкій бібліотеці. Два видання ще радянських часів… А між тим важко знайти в нашій літературі настільки нерадянського письменника. Його легше уявити в середньовічних стінах Києво-Могилянської академії чи в чернечій келії Києво-Печерського монастиря, ніж на засіданні Спілки письменників УРСР…
Тому й друкувати його почали лише наприкінці 1980-х, коли Компартія уже послабила свої ідеологічні клешні. Він жив духом українського середньовіччя, добою бароко, досліджував ту епоху, писав про неї так, ніби описував побачене на власні очі. І хоч ці книги не для масового читача, але вони можуть стати неймовірною пригодою для тих, хто знайде час і бажання зануритись у них, неспішно, смакуючи кожне речення чи окреме слівце… Саме такі дві книги на цьому фото.
Писав Валерій Шевчук і про простих людей, своїх сучасників і сучасниць. Але й у цих творах радянська дійсність якось непомітно розчинялась в неймовірному химерно-магічному світі, який манив, дурманив і зачаровував. “Дім на горі” – це наш український варіант “Ста років самотності”…
Не сумніваюсь, якби такий письменник був у котрійсь з європейських літератур – французькій, іспанській, англійській тощо – він був би Нобелівським лавреатом. Але українська література, як будь-яка колоніальна чи постколоніальна, має багато скарбів, невідомих чи маловідомих світові.
… Кожен раз, в’їжджаючи в Житомир й минаючи міст через Тетерів, я вдивляюсь у будиночки й вулички на його берегах і думаю: як би добре було пройтись по них, щоб відшукати там дух Шевчукових героїв. Іноді думаю й про те, чи могли б для нас, студентів української філології Житомирського держуніверситету другої половини 1990-х, організувати зустріч із геніальним житомирянином?
Можливо, й ні, Валерія Олександровича важко було назвати публічною персоною. Напевно, для нього світ його бібліотеки, книг і рукописів був милішим за якісь зустрічі чи часто порожні розмови.
Майстер відійшов туди, де більше не боляче. А для його книг, вірю, лише починається нове життя. Вага його постаті і його творчого доробку ще буде належно оцінена й пошанована широким колом читачів не лише в Україні.
Валентина Муравська, ПроКниги. Що почитати?
