Культура

Наслідки лагідної українізації

Коли вляглися пристрасті щодо хамки-артистки Кадочнікової, варто подумати ширше. Бо російські агенти впливу (не важливо чи вони самі свідомі були цього чи ні) впроваджувалися десятиліттями в усі сфери українського життя. Бо ми дуже толерантні, дуже м’які, дуже терпимі…

Пригадую, як директор одного абсолютно українського закладу з іменем українського класика, в якому я працював, взяв на роботу сторожем росіянина – відставника Совєтської армії. На моє бурчання – чому не українця в український заклад? – розвів руками…

І так знизу до верху – до другого секретаря ЦК компартії, який у всіх республіках обов’язково мав бути росіянином. Скажімо, хіба ми в Чернігові не знали редактора газети, який, будучи патентованим українським діячем, видавав дубль газети російською мовою? Чи в тому ж таки театрі імені Шевченка хіба перестали актори за кулісами цвенькати по-московськи? А відомо ж ще від Грінченка: “Яка мова – такі й думки!”.

Лагідна українізація, здійснювана товариством “Просвіта”, була програна, бо агенти впливу знищили газету “Сіверщина” і, зрештою, навіть відібрали історичне приміщення “Просвіти” по вулиці Хлібопекарській, 10. Хоча все ж не програна – попри названі втрати, хлопці, виховані у підвалі “Просвіти”, першими у 2014 році добровільно пішли воювати за Україну. Я знаю мінімум трьох, які й загинули. Та і зараз заступник голови обласної “Просвіти” – у рядах воюючої армії.

Війна очищає Україну від московитського лепу. З кров’ю, але очищає.

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *