Він був самотнім у придуманому ним магічному світі… Він створив свій унікальний світ, материк, у якому і жив, замкнений і недоступний для соціуму з його шкурною споживацькою психологією і домінуючим, на витрішки, плебейським популізмом. Цей шевчуківський материк – розлогий, багатошаровий і розкішний, і в ньому він поселив своїх численних літературних персонажів…
Тканина Шевчукових текстів, як ті пергаменти Мелькіадеса, ніби проступає крізь якесь фантасмагоричне скло, за яким – об’ємне, барокове бачення життя зникомого з проникненням у найтонші психологічні пласти людини…
Певно, Шевчук слідом за Сковородою, якого він називав «учителем свого життя», міг би повторити сакраментальне «Світ мене ловив, але так і не піймав»…
Він був самотнім у придуманому ним магічному світі, хоч, певно, зовсім не страждав від самотності. Проте, здається, і втекти від химер цього неогортанного світу Шевчук так і не зміг.
Михайло Сидоржевський,
на фото: з Валерієм Шевчуком. 20 серпня 2024
