На фейсбук-сторінці PEN Ukraine з’явилась сенсаційна новина: українського письменника, перекладача та журналіста Юрія Винничука виключили з Українського ПЕН за сексистські висловлювання… Що ж «інкримінують» відомому письменнику? «Український ПЕН не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства. Засадничі поняття поваги до людини та її гідності саме зараз піддаються випробуванням, і сьогодні особливо важливо їх захищати», — написали в ПЕНі.
Рішення «ізгнать!» ухвалила Виконавча рада Українського ПЕН. В колах українських культурних діячів та діячок на той прикрий факт думки розділилися. Одні Винничука ганять, інші — підтримують.
«Останньою краплею» для цнотливих «комітетчиків» ПЕНу стала недавня стаття Юрія Винничука «Була колись розпусна епоха», у якій автор поділився своїми роздумами на тему абʼюзу, домагань та зміну сприйняття особистих кордонів молодим поколінням.
«Хвиля» про те писала у статті «Локальний скандал довкола «масного збоченства».
На продовження теми погляд Юрія Луканова і Антіна Мухарського
***
Я прочитав, що ПЕН Україна звільнив Юрія Винничука зі своїх лав за колонку на сайті «Збруч», в якій він описав дикі сексуальні звичаї совкової епохи. При цьому після тексту він дав зноски, які свідчить про те, що сам ці звичаї засуджує. Ця колонка виликала бурю емоцій.
Але я був спантеличений фактом виключення. Адже ПЕН ніби то виступає за свободу слова. Я стариган, який вважає, що зґвалтування і приниження жінок – це ганебна річ. Ненавиджу тих, хто вчиняє домашнє насильство. Ніколи не вдарив жодну жінку. Я по-старовинному подаю жінці руку при виході з транспорту, пропускаю жінку вперед, коли ми заходимо в двері. Навіть руку цілую – феміністки непритомніють. Правда, покаюся: мені не до душі, коли радикальні феміністки описують жінок, як тупі створіння, які не здатні сказати “Ні”, відповідно не володіють своїм тілом і стають жертвами всяких сексуальних пройдисвітів – мова про те, коли віддаються за згодою, без шантажу чи примусу, а потім подають себе як жертви.
Засуджую домагання начальства до підлеглих. Описане Винничуком – дуже неприємна річ. Але це були реалії того часу. Вони навряд чи сподобаються будь-якій притомній людині. Але так було, було, було. Я був свідком цього. Він описав ці огидні реалії. Мало того, ми сьогодні бачимо відрижки того часу. В кінці він дав зноски, в яких подав свою оцінку написаному. Він їх не підтримує.
Можна було б отримати пояснення за що його виключили? При цьому я не заступаюся за нього. Не захищаю. Засуджую все те, що там описано. Але хоч убий, не розумію, за що його вигнано? Якщо хтось опише дикі звичаї в політичному житті СРСР, то його засудять за любов до совка? Або Чарльза Буковскі, який вважається класиком (хоча мені не подобається) теж виженуть з ПЕНу сьогодні?
P.S.
Додам іще, що текст може справді викликати огиду. Але це вже питання естетики, а не етики. Комусь огидно, а хтось сприймає як просто констатацію факту. Також можна сприйняти як певну провокацію. Коли якийсь діяч відтворив українських військових у вигляді членів, то це теж була провокація. Здається, тоді ПЕН його захищав.
Юрій Луканов
***
Український ПЕН КЛУБ виключив письменника Юрія Винничука із своїх лав. Лав кінчилася через статтю “Була колись розпусна епоха” у виданні “Збруч”. Дуже мила елегійно-іронічна стаття з купою авторських приміток, де автор роз’яснює власну позицію стосовно тем, які складають переважну основу ВСІХ світових шедеврів мистецтва, літератури, драматургії. Маю на увазі так звану “любов” між чоловіком та жінкою, що проростає з зернини “залицяння”.
Винничук в цьому аспекті неперевершений Майстер української еротичної прози. Митці, які не досліджують природу залицянь та любові – ху*ові (або грантові) митці. Це вам будь-який мертвий класик на тому світі скаже.
Всі ми – діти чиїхось залицянь. Та віднедавна “залицяння” перейменували на “об’єктивізицію”, перетворивши її на злочин. Не секрет, що більшість українських мистецьких інституцій фінансується за західні (ліві) гроші.
Слідуючи вірній совковій традиції, українські митці з одвічною хуторянською злобою (чи радістю) рвуть поодиноких колег, які наважуються перти плуга інтелектуальної хоробрості. Бути оригінальними та успішними в тотальному засиллі нечитабельної лівацької ху*ні, фінансованої західними грантовими інституціями.
Навчилися ото валити все на СРСР, який буцім нам і поетів розстріляв, і драматургів, і письменників. Ага… щас… Самі всіх знецінимо, знеславимо, розіпнемо, розстріляємо, сядемо й заплачемо: “Ой, божечки, чому ж у нас все так ху*ово, наче пороблено тій бідній Україні!” І тут звучить голос Бога: “БО ХУ*ОВІ ІНШОЇ ДОЛІ НЕ ЗАСЛУГОВУЮТЬ!”
Але є і приємна новина. Тепер у Винничука просто бездоганна біографія!! Бо після такого бути членом ПЕН-клубу… фууу… за*упой Хрущова попахує…
Мало хто в сучасному світі здатен відрізнити діаманти від біжутерії. Ху*ових завжди більше. Я ж – за якісну меншість. Тож і компанію обираю відповідну.
П.С.
на фото ми з паном Винничуком здається у Монреалі, році так у 2017-му, коли були там з виступами. Не будьте дешевими, обирайте діаманти.
Антін Мухарський
