Витримав павзу і скажу теж. Я загалом скептично ставлюся до Шевченківської премії та її ваги й впливу. Проте визнаю, що серед лауреатів є достойні будь-яких премій митці. Особливо останнім часом (мінус Забужко, там окрема історія, знаю, як її їй давали, бо якщо не дати – не відмиєшся).
Але саме той факт, що хороші люди, котрі здобули цю премію, не можуть ні на що впливати в Україні (вони лауреати, а Зеленський президент, Слуги народу і ОПЗЖ при владі), робить цю премію в моїх очах суто номінальною. Факт визнання, не більше.
Проте Шевченківка старому Іздрику – гідний вчинок, достойний крок. Хоча б тому, що націонал-пуритан від кількох слів у його текстах плавить, мов у плавильному котлі. Лише заради цього видовища старенькому треба було дати премію. І не одну.
Іздрик – потенційний лауреат усього, від народження. Тим, хто чіпляється до Іздрикових слів, краще знайти стіну, стати навпроти неї, розігнатися, і…
Андрій Кокотюха
