Коли Шевченківську премію не отримав Борис Гуменюк (за книгу “Вірші з війни”), а потім на низькому старті поставили підніжку і моїй кандидатурі (тритомник “ДВОВІЙНА”), я щиро радів, що серед сьогорічних претендентів значилося ім’я Богдана Томенчука з його книгою “Вишийте, мамо, бронежилет”…
Ну, подумав, це найреальніший, найаксіомніший пошукач Національної премії! І нарешті серйозна книга про жахливу війну 21 століття буде належно поцінована!
Аж ні – так званий комітет (шевком, як його зневажливо називають ось уже протягом багатьох років…) надав свої “авторитетні” переваги книжці, рясно пересипаній (ох і “сміливий” же автор Іздрик!) відбірними матюками!
Що це як не глузи і зневага до зихисників України? А Томенчук тим часом уже передав нашим воїнам коштів удвічі більше, ніж монетарна складова премії… Та й оту мат.частину нагороди він спрямував би (не сумніваюся в цьому!) на потреби українського війська…
Не хочуть у нас на найвищих рівнях вшановувати чесних і совісних митців…
Михайло Пасічник
P.S.
Коротка полеміка Михайла Пасічника та Діни Норкіної:
Д.Н.: Ви плутаєте автора і ліричного героя
М.П.: Який автор – такий і ліричний герой…
Д.Н.: Ви плутаєте вірші і поезію.
М.П.: Ох, і плут же я…
Д.Н.: Ага
P.S.S.
Стосовно Шевченківської премії у галузі літератури пропоную:
1. Панові Іздрику відмовитися від премії. Не його калібр.
2. Визначити лауреатом премії Максима «Далі» Кривцова за збірку поезій «Вірші з бійниці». Посмертно. Поет загинув у бою за Україну.
3. Розігнати комітет премії як такий, що не відчуває Шевченкову душу.
Олег Стрекаль
Окремі старожили української культури обурені Шевченківською премією Іздрика. Бо він матюкається у віршах… «Це повна *уйня, і бездуховність ї*уча», – кажуть старожили української культури…
Віталій Чепинога
***
Корчма. Сидить Іздрик, старосвітські батюшки й матушки, Шевченко. Батюшки й матушки щось балакают, сміються, а Іздрик давай їх підйо*увати, наспівуючи:
Балакучий балакучу
Вивів звечора на кручу
Є*алися на горі
Аж до самої зорі.
Тут батюшки й матушки зіскочили: ах ти ж, єритику, у тебе прошивка руська, фу! Українці не матюкаюцця – це настояща мєрзость! І давай Іздрика пи*дить.
Сьорбнув Тарас чаю з ромом, похіхікуючи, достав бомажку, послинив олівець: хехе, а гарно, Іздрику, гарно! Запишу-но, щоб не забуть.
Богдан Гасюк
