Помер Валерій Шевчук. Мій улюблений український письменник, автор мого улюбленого українського роману “Стежка у траві. Житомирська сага”. “Дім на горі”, “Три листки за вікном”, “Птахи з невидимого острова”, “У черевні апокаліптичного звіра”, “Срібне молоко”, його химерні готичні оповідання та багато інших творів Метра – це справжня насолода для читача.
І дуже пізнавально, адже Валерій Олександрович був блискучим дослідником і знавцем українського бароко, що, звісно, відображалося в його творах.
Можливо, Шевчука останнім часом читали не так активно, як популярних українських письменників нового покоління. Але це нормально. Тренди змінюються, а справжня література залишається назавжди.
Не пригадую хто з відомих свого часу сказав, що на Нобелівську премію заслуговують двоє українців – Ліна Костенко за поезію та Валерій Шевчук за прозу. Не судилося… Спочивайте з Богом, пане Валерію!
Роман Онишкевич
